f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Чи спрацює закон про заборону російських серіалів?

08.06.2015

Закон про заборону теле- і кінопродукту, що популяризує органи держави-агресора, може бути недієвим, бо відсутній механізм покарання за його невиконання. Витіснити засилля російського контенту без конструктивних пропозицій для стимулювання власного ринку наразі неможливо.

Мар'яна Закусило, «Телекритика»

4 червня набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законів про захист інформаційного телерадіопростору України», який запровадив заборону на показ значної частини аудіовізуального продукту держави-агресора. Закон відомий широкому загалу як такий, що заборонив пропагандистські російські фільми й серіали, але насправді під обмеження потрапило ширше коло продукту. 

Що заборонено? 

1. Розповсюдження й демонстрування в Україні фільмів, вироблених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора (Російської Федерації) та їхніх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. Ця заборона стосується як кінодистрибуції, так і телевізійного показу. 

2. Трансляція на телебаченні свіжого російського кіносеріального продукту: будь-яких фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора (Російської Федерації) після 1 січня 2014 року. 

3. Трансляція телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України. 

4. Трансляція фільмів і телепередач (за винятком інформаційних та інформаційно-аналітичних), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці. Такий перелік має скласти та оприлюднити на своєму веб-сайті Міністерство культури України на підставі звернень Ради національної безпеки й оборони, Служби безпеки України та Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. При цьому учасниками аудіовізуального твору вважаються виконавці ролей, виконавці музичних творів, автори сценарію, режисери, продюсери. 

Які санкції? 

Закон визначає, що за розповсюдження чи демонстрування заборонених фільмів на порушників накладатимуться штрафи в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (12 тис. 180 грн, з 1 грудня - 13 тис. 780 грн) за кожен випадок, вчинений вперше, та в розмірі 50 мінімальних заробітних плат (60 тис. 900 грн, з 1 грудня - 68 тис. 900 грн) за кожен наступний випадок. 

Штрафи має накладати Державне агентство з питань кіно, яке має затвердити відповідний Порядок накладання штрафів. Вочевидь, Держкіно має штрафувати як кінотеатри, які припускаються порушень, так і телеканали. Серед останніх порушників має виявляти Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, складати відповідні акти та передавати їх Держкіно для штрафування. А хто шукатиме порушників серед кінотеатрів - закон відповіді не дає. Вірогідно, що вони лишатимуться безкарними, адже Держкіно не відстежує, що показують у кінозалах по всій країні, та й не має для цього ресурсу. 

За розповсюдження заборонних законом телепередач санкції накладатиме Нацрада, як і за інші порушення закону «Про телебачення і радіомовлення». Це - оголошення попередження, штрафи і звернення до суду по анулювання ліцензії. От тільки штрафів Нацрада накласти не може, оскільки досі відсутній підзаконний акт, що регулює розміри штрафів, які мають спільно затвердити Нацрада і Кабмін. За останні роки було кілька спроб Нацради розробити цей документ. Однак щоразу, коли проект штрафів відправляли на погодження в уряд, справа спинялася через лобізм телевізійних груп та індустріальних об'єднань, які блокують фінансові санкції. Останній проект розмірів штрафів Нацрада винесла на громадське обговорення в лютому 2015 року. 

Цей сумний досвід телевізійного регулювання наштовхує на думку, що у випадку із забороною деяких фільмів і серіалів ринок і суспільство теж не отримають механізму покарання за порушення норм закону. Як з'ясувалося на брифінгу очільника Держкіно Пилипа Іллєнка, у відомства поки що немає Порядку накладання штрафів за показ заборонених фільмів/серіалів. На його затвердження орган виконавчої влади має два місяці, додатково відведені законом. А отже, ще два місяці штрафи на мовників-порушників не накладатимуться. А може статися, що в Держкіно так і не буде ніякого Порядку, бо він не пройде громадського обговорення, чи його не затвердить Мін'юст, чи знайдуться ще якісь процедурні причини. Наслідки ми знаємо: безкарність за порушення норм закону апріорі породжує їх невиконання. 

Іще один момент - моніторинг, який має проводити Нацрада. Нині моніторинговий центр Нацради дає можливість одночасно відстежувати ефір 14 загальнонаціональних телеканалів. Але людського ресурсу вистачає для періодичних добових моніторингів, а не перманентних щоденних. Охопити ж моніторингом супутникових мовників, а тим паче регіональних і місцевих регулятору ще складніше, й це переважно стається в разі кричущих інцидентів, про які повідомляють правоохоронні органи, народні депутати чи громадськість. Тому вже очевидно, що «пильне око Нацради» не буде здатне помічати всі промахи в програмуванні каналів. І це дає підстави для майбутніх підозр регулятора у вибірковості його рішень. 

На кого не поширюється заборона? 

Ще до вступу закону в дію гравці ринку обмірковували, як його можна буде обходити. Як варіант згадали копродукцію. Чи підпадатиме під заборону спільний українсько-російський продукт? Маємо позицію генерального директора телегрупи «1+1 медіа» Олександра Ткаченка, що під дію закону не підпадатимуть фільми, в титрах яких буде вказано українську компанію. Маємо офіційну заяву на брифінгу голови Держкіно Пилипа Іллєнка, що заборони не поширюються на фільми й серіали, вироблені в копродукції Росії з Україною.

Водночас маємо новий перелік зі 162 фільмів і серіалів, вироблених резидентами держави-агресора після 1 січня 2014 року, яким 4 червня Держкіно анулювало прокатні посвідчення (заборона стосується тільки трансляції на телебаченні й не обмежує можливості їх перегляду в кінотеатрах). У цьому списку низка проектів, знятих спільно українськими та російськими виробниками. Наприклад, серіали «Будинок із ліліями» (спільне виробництво української кінокомпанії Film.ua та російської «Фаворит-фильм» на замовлення російського «Первого канала»), «Легковажна жінка» («Ветряная женщина» - спільне виробництво української кінокомпанії Film.ua та російської студії «Интра-фильм»), фільм «8 нових побачень» (спільне виробництво української «Студії Квартал-95» й російського продюсерського центру «Горад») тощо.

З останнім історія взагалі комічна до абсурду. Його прокат, узагалі-то, хотіли заборонити в Росії, бо в ньому знявся «принциповий і системний антиросійський пропагандист» Володимир Зеленський. Прокат «8 нових побачень», зрештою, відбувся в обох країнах. І от тепер маємо заборону на показ цього фільму на українських телеекранах.

Ці заборони пояснюються тим, що в офіційних документах країною-виробником цих проектів зазначена одна Росія, адже в такому разі вони отримують посвідчення національних фільмів і звільняються від оподаткування в Російській Федерації. Та звинувачувати їхніх виробників у бажанні зекономити кошти в Росії, не згадуючи при цьому реалії українського ринку - нечесно.

По-перше, Держкіно не йде назустріч виробникам і телеканалам, записуючи в українських прокатних посвідченнях фільмів і серіалів країною-виробником «Росію» та не беручи до уваги аргументи про те, що стрічка знімалася за участі українських продакшнів, в українських локаціях чи з українськими акторами. Про суперечності з Держкіно неодноразово розповідали в Нацраді представники телеканалів, пояснюючи недотримання квоти національного продукту розбіжностями в прокатних посвідченнях. Телевізійний регулятор дослухався до нарікань і спробував обговорити з телеменеджерами критерії національного продукту. Але розмова ця поки що зайшла в глухий кут, бо в індустрії немає єдності. Можливо, до діалогу й консенсусу їх спонукатиме новий закон, під дію якого підпала частина спільного продукту.

По-друге - й найголовніше - в нашій країні досі не запроваджено податкових пільг для кіносеріальних виробників, тож вони не мають стимулів отримувати посвідчення національних фільмів в Україні та не шукають партнерів по копродукції деінде. А тому й ідуть за вигодою в Росію. Переговори індустрії з Кабміном про запровадження пільг тривають. І їх позитивне для галузі вирішення принесе «інформаційному телерадіопростору» значно більше користі, ніж популістські заборони. Бо заборони, як бачимо, не такі вже й дієві та витіснити з ринку засилля російського продукту без конструктиву не вдасться.

Мар'яна Закусило, «Телекритика», 5 червня 2015 року

22 травня, середа, Малий зал Рада ветеранів НСКУ «Шлях до творчих вершин» Вітання ювілярів

21 травня, вівторок, Синій зал ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ «ОЛЕКСАНДР АСКОЛЬДОВ. НЕВІДОМЕ…»

20 травня, понеділок, Синій зал НАШ ІЛЮЗІОН