f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

6-й ОМКФ подолав екватор

15.07.2015

14 липня 2015 року подолав екватор 6-й Одеський МКФ. Подаємо дайджест подій першої половини фестивалю, підготовлений пресовою службою заходу.

11 липня був представлений перший учасник міжнародної конкурсної програми 6-го Одеського міжнародного кінофестивалю — заснований на реальних подіях фільм «Брідженд», який презентували датський режисер Йєппе Ронде та ірландський актор Джош О'Коннор, виконавець головної чоловічої ролі.

Дія картини розгортається в уельському графстві Брідженд, де відбувається серія загадкових самогубств підлітків. Подія відбулася 2008 року, про неї режисер довідався з газетної замітки. «Сім років досліджень і минуле документаліста допомогли мені зняти цю картину, — розповів Йєппе Ронде, для якого «Брідженд» став ігровим дебютом. — Найбільш складним для мене виявився сценарій: було зовсім непросто вмістити все, що я встигнув зібрати, у сто сторінок тексту».

На даний момент фільм уже може похвалитися вдалою фестивальною історією: він був представлений більш ніж на 60 фестивалях та вийшов у прокат у Данії. Сам Ронде з нетерпінням чекає початку прокату у Великобританії, на батьківщині фільму. За його словами, публічна дискусія на тему підліткового суїциду — перший крок до вирішення цієї проблеми. 

Увечері 11 липня у Фестивальному центрі «Родина» пройшов показ фільму-володаря Спеціального призу журі Венеціанського кінофестивалю, турецької драми «Сівас». Дебютна повнометражна робота режисера Каана Мюждеджі розповідає історію дружби підростаючого Аслана й бойового пса Сіваса. Для зйомок картини, частково заснованої на власних спогадах, Мюждеджі вибрав добре відому йому місцевість турецької глибинки, звідки родом його дідусь і бабуся. 

«За три місяці до зйомок я почав працювати з дітьми, і зрозумів, що діти — неконтрольовані. Дитина може грати добре максимум одну хвилину. Тоді я подумав: якщо я не можу керувати дітьми, виходить, я не зможу керувати і камерою. Звідси вийшла гарна комбінація: некеровані діти, собаки й камера», — поділився із глядачами Каан Мюждеджі. 

Крім того, 11 липня був показаний фільм, що отримав нагороду за кращу режисуру у Венеції, «Білі ночі листоноші Алєксєя Тряпіцина» Андрія Кончаловського, відбулася гала-прем'єра онлайн-хорора «Прибрати з друзів» режисера Лео Ґабріадзе й продюсера Тімура Бекмамбетова, а Літню кіношколу ОМКФ-2015 відкрили майстер-класи володаря Золотого Дюка за внесок у кіномистецтво, британського композитора Майкла Наймана і французької режисера, сценариста й продюсера, глави міжнародного конкурсу — Жанн Лабрюн.

Завершив другий день ОМКФ грандіозний показ «Людини з кіноапаратом» Дзиґи Вертова в супроводі Michael Nyman Band. На біс бенд зіграв авторський саундтрек до легендарної стрічки «Броненосець Потьомкін», завдяки якій Потьомкінські сходи увійшли в список «Скарбів європейської кінокультури».

***

12 липня в міжнародному конкурсі ОМКФ-2015 відбулася світова прем'єра нового фільму українського режисера Анатолія Матешко — психологічного трилера «Captum (lat. Полон)». Картина, знята всього за сім днів, є реакцією українських кінематографістів на ситуацію на Сході України.

«Це некомерційний фільм, який мені було важливо зняти, хоча робота й давалася непросто. Хтось його прийме, хтось буде незадоволений, і я це допускаю», — заявив на прес-конференції режисер стрічки. Сценарист фільму Анастасія Матешко пояснила, чому в картині не вказане точне місце дії: «Це притча про війну в її глобальному значенні. Ми просто впізнаємо у фільмі свої реалії, але такі події можуть відбуватися в будь-якій частині світу». 

«Ми звикли до того, що війна стала нормою нашого життя, звикли до крові, і тому команді фільму потрібно було «повернути» почуття жаху. Показати, що війна — це ненормально. Для цього у фільмі з'являються жорстокі сцени насильства», — відзначив Володимир Горянський, виконавець однієї з головних ролей.

Інший учасник Міжнародного конкурсу ОМКФ, представлений 12 липня фестивальній публіці, — фільм режисерського дуету Ранії Аттіє й Даніеля Гарсіа «Є.». Ця поетична історія про материнство, переплетена із сучасною інтерпретацією класичного давньогрецького міфу про Єлену, брала участь у Берлінале, а також кінофестивалі «Санденс». 

Фільм приїхала представити продюсер картини Махалія Коен, яка оповіла історію його створення: «Нам дуже пощастило: ми брали участь у воркшопі Венеціанського кінофестивалю і за його результатами одержали повне фінансування фільму, тож нам не довелося перейматися, що потрібно буде «повертати» вкладені кошти». На вечірньому показі продюсер активно обговорювала незвичайні образи фільму із глядачами й розповідала про незвичайне місто Троя (на сході штату Нью-Йорк), де знімали «Є.». 

У фестивальному центрі «Родина» 12 липня відбувся перший показ української ретроспективи «Одеса у вогні», назву якій дала румунсько-італійська стрічка 1942-го року, присвячена окупації Одеси та Бессарабії під час Другої світової війни. Дії в картині розгортаються з погляду окупанта — румунської сторони. Разом із тим вона змальовує долю вкинутої у вир історичних подій героїні, що прагне врятувати сина. Це дозволяє глядачеві поглянути на ситуацію очима звичайної людини, що залишилася на окупованій території. У монтажі стрічки були використані кадри з військової хроніки, де можна побачити входження румунських військ в Одесу.

У рамках Літньої кіношколи відбувся майстер-клас директора кінотеатру «Жовтень» Людмили Горделадзе і кінокритика, редактора сайту НСКУ Сергія Васильєва, присвячений особливостям кінопрокату національних фільмів в країнах Європи та в Україні. На їхню думку, головні проблеми ринку прокату національного кіно в Україні — мала кількість кінотеатрів і їхня низька відвідуваність, невеликий обсяг реальної аудиторії кінотеатрів, відсутність державної підтримки кінофікації та законодавчо закріпленої програми популяризації кіно, а також нехватка вітчизняних фільмів.

Крім того 12 липня, у третій день кінофестивалю, відбулися відкриття виставки українського художника і продюсера Володимира Філіппова та Charity weekend із Машею Єфросиніною, фільмом Тетяни Брандруп «Кіно: суспільна справа»  було розпочато позаконкурсну секцію «Шлях до свободи», свої майстер-класи провели члени журі Міжнародної конкурсної програми польський продюсер Даріуш Яблонскі та литовський режисер Шарунас Бартас, а глава журі Жанн Лабрюн і український документаліст Сергій Буковський в рамках Спеціальних показів представили свої картини.

***

13 липня у Міжнародному конкурсі ОМКФ відбувся показ фільму «Ангели революції» члена журі Національної конкурсної програми, російського режисера Олексія Федорченка. Стрічка, заснована на реальних подіях, оповідає про митців-авангардистів, спрямованих на Далекий Схід аби загітувати хантів прийняти радянську владу. «Це фільм про те, що не можна лізти в чужий монастир зі своїм статутом. І він зрозумілий для людей з різних частин світу, тому що ставлення імперії до своїх колоній скрізь схоже», — підкреслив Олексій Федорченко універсальність обраної теми. Режисер вісім років працював над сценарієм, вивчав архіви та досліджував традиції краю, щоб зняти фільм.

У Фестивальному палаці відбулася прем'єра української картини «Пісня пісень», учасника одразу двох конкурсних програм — міжнародної й національної. Представити фільм приїхала знімальна група на чолі з українсько-німецьким режисером Євою Нейман, лауреаткою міжнародних кінофестивалів. Поетична картина, заснована на однойменному романі Шолом-Алейхема, розповідає історію кохання двох єврейських підлітків. «Зйомки повинні були відбутися 3 травня 2014 року, а 2 травня трапилася жахлива трагедія в Одесі, проте ми вирішили продовжити роботу. І в нас встановилося негласне правило не говорити на цю тему», — розповіла Єва Нейман.

У рамках ретроспективи «Одеса у вогні» відбувся показ фільму «Спрага», знятого на Одеській кіностудії в 1959 році. У картині йдеться про 73 героїчних дні облоги Одеси, коли місто залишилося без води після захоплення Беляївки німецькими військами. Фільм став дебютним для Петра Тодоровського в якості оператора і першою великою роллю В'ячеслава Тихонова, котрий зіграв радянського розвідника.

Фільм «Під бічним вітром» молодого естонського режисера Мартти Гелде продовжив покази позаконкурсної секції «Шлях до свободи». Чорно-біла стрічка, що складається з дев'яти «заморожених» сцен, розкриває історію депортації естонців у трудові виправні табори Сибіру у 1941 році. Продюсер фільму Пілле Рюнк відзначила, що фільм замислювався як документальна стрічка на основі записів одного щоденника, але поступово історія стала колективною, а фільм — художнім. «Під бічним вітром» отримав визнання глядачів усього світу і, незважаючи на складну історію, демонструвався у кінопрокаті навіть у великих комерційних кінотеатрах.

Увечері 13 липня в кінотеатрі «Родина» вперше в Україні офіційно показали фільм Олексія Германа-молодшого «Під електричними хмарами», знятий в копродукції Росії, України й Польщі. Розповісти про фільм в Одесу приїхали копродюсери картини Андрій Савельєв і член журі міжнародного конкурсу Даріуш Яблонскі, які говорили про довгий етап підготовки і зйомки цієї неординарної картини.

Також 13 липня глядачам ОМКФ представили знятий одним кадром трилер «Вікторія» і комедію дорослішання «Щоденник дівчини-підлітка», було відкрито виставку Stoned Movie художниць Алині Гордіенко та Інги Бугайцової, член журі міжнародної конкурсної програми Сергій Буковський провів творчу зустріч у рамках Літньої кіношколи, а його колега по журі сербський кінематографіст Срджан Драгоєвич виступив перед показом своєї картини «Красиві села красиво палають» про боснійську війну.

***

14 липня, у день «екватора» 6-го Одеського МКФ, у Міжнародному конкурсі фестивалю відбулася прем’єра французької стрічки «Астрагал», заснованої на однойменному автобіографічному романі Альбертіни Сарразен, який у 1960-ті роки було видано у Франції накладом у три мільйони примірників. Представили драму в Одесі режисер Бріжітт Сі та акторка Естер Ґаррель. Історія бунту і кохання молодої дівчини Альбертини викликала у глядачів багато питань про «типово французькі теми в кіно». Відповідаючи на них, Естер Ґаррель процитувала свого брата, молоду зірку французького кінематографа Луї Ґарреля: « В англосаксонській культурі є Шекспір, його драми і трагедії, а у французькій — Маріво, й усе засновано навколо кохання і життєвих незлагод. Напевно, це наша колективна свідомість». 

У рамках Міжнародної конкурсної програми також відбувся показ фільму іранського режисера Алі Агмадзаде «Атомне серце». Цю картину він знімав, аби зруйнувати стереотипи про фундаменталістський Іран, показавши молодіжну андерграунд культуру країни. За словами режисера, він звертається до теми миру та війни, вибору релігії та свободи. «Неважливо, християнин ти або мусульманин. Питання віросповідання й національності повинно зникнути зі світової сцени. Я думаю, у майбутньому наші нащадки будуть глузувати з наших розбіжностей, які ставали приводами для війни», — висловився Агмадзаде. В картині показані іранці, які за способом життя не особливо відрізняються від європейців. А втім, «Атомне серце» не може вийти в прокат у себе на батьківщині,  адже не проходить державну цензуру. Фільм демонструється в закритих клубах та на приватних вечірках.

14 липня показом документальної стрічки «Жива ватра» про життя вівчарів у Карпатах було відкрито Національну конкурсну програму. Режисер Остап Костюк знімав фільм протягом чотирьох років. Підбиваючи підсумки фестивального прокату стрічки в різних країнах світу, режисер відзначив що ця маленька історія виявилася зрозумілою для всіх. «Ми втрачаємо органічне середовище проживання. Старий світ відходить на другий план і нам потрібно розуміти назустріч якому майбутньому ми йдемо, відмовляючись від минулого», — говорить Костюк.

Свою документальну роботу «Київ/Москва. Частина 2» для участі у позакурсній секції ОМКФ «Шлях до свободи» привезла російський режисер Єлєна Хорєва. Задум фільму про простих людей однакових професій, що живуть у Києві й Москві, виник в українського видання «Весті» у 2013 році, але до початку зйомок Україну охопили революційні події, тож у картині з'явився політичний контекст. Камера стежить за буднями вчителів, офіціантів, політиків з Росії та України, яких об'єднує не тільки професія, а й спосіб життя, мислення, поведінки. Фільм закінчується епізодом, у якому росіяни співають «Чом ти не прийшов» у Москві, а продовжують пісню українці на Майдані. «У Росії, на диво, дуже люблять співати українські пісні. Дуже люблять українців», — прокоментувала режисер.

Українка Вікторія Трофименко презентувала свій фільм «Брати. Остання сповідь», який уже восени вийде у національний прокат. Центральна тема фільму — складні відносини двох братів, закоханих в одну жінку. Дія стрічки відбувається у мальовничих Карпатах. «Це історія про трьох слабких людей, жоден з яких не може зробити вибір», — пояснила режисер. Натомість програмний консультант ОМКФ Алік Шпилюк розповів, що фестиваль дуже хотів взяти «Братів…» до Міжнародного конкурсі, але минулого року автори стрічки віддали перевагу участі у Київському МКФ «Молодість», а нині фільм уже не мав права брати участі у конкурсі ОМКФ з огляду на регламент фестивалю, адже його було вироблено до 1 січня 2014 року.

Крім того 14 липня у рамках Літньої кіношколи сербський режисер, член журі Міжнародної конкурсної програми ОМКФ Срджан Драгоєвич провів майстер-клас, а генеральний директор Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко прочитав лекцію «Одеська кінофабрика ВУФКУ: індустріальна та художня революція в українському кіно 1920-х років», відбувся Digital Media Day, присвячений впливу сучасних інформаційних технологій на кінематограф, розпочала роботу професійна секція ОМКФ Film Industry Office, а член журі Міжнародного конкурсу, литовський режисер Шарунас Бартас відкрив open-air показ свого фільму «Семеро людей-невидимок» на Ланжеронівському узвозі.

За матеріалами ОМКФ

19 вересня 2019 року. Червоний зал Будинку кіно. Художній фільм "БЛУКАЮЧА ЗЕМЛЯ" (Китай, 2019 рік) НАЦІОНАЛЬНА СПІЛКА КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ та CHINA FILM CO.,LTD,ЗА ПІДТРИМКИ ПОСОЛЬСТВА КНР В УКРАЇНІ

Будинок кіно НСКУ. Оренда Червоного залу. Червоний зал - 670 місць генеральний менеджер Олена Лебедь 067 329 08 05

ОРЕНДА ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ ПЕРЕЛІК ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ БУДИНКУ КІНО НСКУ