f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Про стрічки, що «кочують» Програмою виробництва та розповсюдження національних фільмів

25.09.2016

Сергій Васильєв, Олеся Анастасьєва

П’ять років тому в Україні було запроваджено систему конкурсного відбору кінопроектів для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів, що – разом зі збільшенням фінансування Державного агентства України з питань кіно, яке виділялося на створення фільмів, – принципово змінило хід розвитку українського кінематографа.

Водночас, протягом цього часу у Програмі виробництва та розповсюдження національних фільмів, що її за підсумками публічних конкурсів за поданням Держкіно затверджувала колегія Міністерства культури України, залишалися стрічки, що не проходили новостворених процедур відбору, а були включені туди раніше – згідно старих правил, що діяли до 2011 року.

У Програмі, яку було затверджено 14 вересня 2011 року наказом Міністерства культури за підсумками Першого конкурсного відбору кінопроектів, таких «старих» проектів було 20 – ігрових, неігрових та анімаційних повнометражних і короткометражних стрічок. З року в рік їх кількість у Програмі меншала.

Сім робіт було офіційно завершено наприкінці 2011-го, а їх фільмові матеріали прийняті на зберігання Національним центром Олександра Довженка, а саме:

  • «Гайдамака» (реж. Р.Синчук, сцен. Л.Череватенко, ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка», 2011, ігровий к/м),
  • «Жінки Мирослава» (реж. Д.Сирих, З.Фурманова, ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів», 2011, неігровий к/м),
  • «Звичайна справа» (реж. В.Васянович, сцен. В.Васянович Ія Мислицька, М.Собещанський, ТОВ «Гармата фільм», 2011, ігровий),
  • «Польові випробування української вдачі» (реж. В.Васильєв, сцен. О.Азарова, ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів», 2011, неігровий),
  • «Таємна свобода» (реж. С.Лисенко, сцен. Л.Лємєшева, КП «Контакт», 2011, неігровий),
  • «Тойхтопройшовкрізьвогонь» (реж. М.Іллєнко, сцен. М.Іллєнко, К.Коновалов, Д.Замрій, ТОВ «“Інсайтмедіа” продюсерський центр», 2011, ігровий),
  • «Хронікер на хвилях хроніки» (реж. Д.Шевчук, сцен. З.Фурманова, ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів», 2011, неігровий к/м).

У 2012 році Держкіно прийняли ще дві стрічки, які виробляли за «старими» контрактами:

  • «Кохати чи вбити» (реж. В.Новак, сцен. Д.Головков, А.Максименко, Д.Замрій, ПрАТ «Одеська кіностудія», 2012, ігровий),
  • «Мамо, я льотчика люблю» (реж. О.Ігнатуша, сцен. В.Мельник, ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка», 2012, ігровий).

Ще два фільми та 26-серійний анімаційний серіал були завершені у 2013 році:

  • «Бабай» (реж. М.Медвідь, сцен. В.Шинкарьов, ДП «Українська студія анімаційних фільмів», 2013, анімаційний),
  • «Моя країна – Україна» (художній керівник С.Коваль, ТОВ «Новаторфільм», 26 серій),
  • «Поводир» (реж. О.Санін, сцен. О.Санін, О.Ірванець, І.Роздобудько, ТОВ «Пронто фільм», 2013, ігровий). Зазначимо, що згідно Програми стрічку мало виробляти ТОВ «Мольфар фільм», але наприкінці 2011-го компанію-виробника було змінено і державне фінансування спрямували ТОВ «Пронто фільм».

Водночас, вісім стрічок, які були включені до Програми виробництва і розповсюдження національних фільмів до вересня 2011 року і, здавалося б, уже давно мали бути завершені та прийняті Держкіно, досі залишаються у Програмі, «кочуючи» із року в рік:

  • «Зона» (ПП «Студія Тир Фільм», ігровий) – у виробництві з 2006 року,
  • «І я знову лечу до сонця» (ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів», неігровий) – з 2007 року,
  • «Лицар дикого поля» (ТОВ «Фест-Земля Плюс», ігровий) – з 2007 року,
  • «Мелодія для шарманки» (ТОВ «СОТА Сінема Груп», ігровий) – з 2007 року,
  • «Пісня Галагана» (ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів», ігровий) – з 2007 року,
  • «Серце на долоні» (ТОВ «СОТА Сінема Груп», ігровий) – з 2008 року,
  • «Спостерігач» (ТОВ «Тріплан Пікчерс», ігровий) – з 2008 року,
  • «У суботу» (ТОВ «Компанія “СОТА Сінема Груп”») – з 2010 року.

Частина зі згаданих фільмів («Мелодія для шарманки» Кіри Муратової, «Серце на долоні» Кшиштофа Зануссі, «У суботу» Олександра Міндадзе) – відомі стрічки, що давно були завершені та вийшли на екрани, ставши доконаним фактом історії навіть не українського – світового кінематографа. Про інші – відомо менше, або й взагалі майже нічого.

Багатолітнє перебування проектів у Програмі пов’язане із невиконанням виробниками контрактних вимог, фінансовими проблемами, а також, нерідко, супроводжується судовими спорами.

Розглянемо ці проекти детальніше, спираючись на відповіді Держкіно на наші інформаційні запити, що були отримані, в тому числі, ще у 2014-му від попереднього керівництва агентства, судові рішення та публічну інформацію про претензійно-позивну роботу Держкіно.

«ЗОНА»

Ігрову стрічку «Зона» було включено до Програми виробництва та розповсюдження фільмів на 2006/2007 роки згідно із постановою Колегії Міністерства культури і туризму України від 29 червня 2006 №6/22.

Договір на виробництво та розповсюдження ігрового фільму «Зона» було укладено 27 грудня 2006 року між Міністерством культури і туризму України, Державною службою кінематографії та продюсером-виконавцем – ПП «Студія Тир Фільм» (реєстраційний №325).

Автор сценарію і режисер фільму – Тарас Томенко.

У стрічці, заснованій на реальних подіях, йдеться про Чорнобильську катастрофу та долі її ліквідаторів.

Вартість фільму 18 млн. 474 тис. 636 грн., участь сторін в інвестуванні фільму:

  • з боку замовника – 7 млн. 923 тис. 700 грн.,
  • з боку продюсера – 10 млн. 550 тис. 936 грн.

У 2007 році на створення «Зони» компанії-виробнику було перераховано 7 млн. гривень.

Відповідно до умов договору орієнтований строк здачі фільму на одній плівці мав відбутися у лютому 2008-го, строк здачі комплекту вихідних фільмових матеріалів – у квітні 2008 року. Одначе, строки повсякчас переносили додатковими угодами – аж до 31 грудня 2011 року.

На початку 2012-го Держкіно звернулося до Генеральної прокуратури України з проханням подати позов в інтересах держави в особі Держкіно про розірвання договору та повернення коштів.

У листопаді 2012 року Генеральна прокуратура України звернулася з відповідною позовною заявою до Господарського суду міста Києва і 21 грудня того ж року суд розірвав договір державного замовлення на виробництво фільму і постановив стягнути з будь-якого рахунку ПП «Студія Тир Фільм», виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Держкіно кошти в сумі 7 млн. грн.

27 березня 2013 року Київський апеляційний господарський суд залишив таке рішення без змін, а 2 липня 2013 року Вищий господарський суд України повернув касаційну скаргу ПП «Студія Тир Фільм», залишивши її без розгляду.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва, що набрало законної сили, було видано наказ про примусове виконання рішення суду від 10 квітня 2013 року.

Наказ був пред’явлений до виконання відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві. Станом на 1 січня 2015 року з ПП «Студія Тир Фільм» на користь Держкіно було стягнуто кошти у сумі 24 грн. 55 коп.

8 липня 2015 року Господарський суд міста Києва ухвалив видати дублікат наказу та поновити строк його пред’явлення до 8 липня 2016 року.

«МЕЛОДІЯ ДЛЯ ШАРМАНКИ»

Договір на виробництво та розповсюдження фільму «Мелодія для шарманки» на умовах державного замовлення був укладений між Державною службою кінематографії та ТОВ «СОТА Сінема Груп» 24 вересня 2007 року (реєстраційний №365).

Автори сценарію – Володимир Зуєв, Кіра Муратова. Режисер фільму – Кіра Муратова.

«Мелодія для шарманки» оповідає про зведених брата і сестру, які після смерті матері йдуть на пошуки власних батьків у велике місто.

На виробництво фільму ТОВ «СОТА Сінема Груп» було перераховано 9 млн. 826,7 тис. грн.

За договором фільм на одній плівці слід було здати Держкіно до 2 липня 2008 року, а комплект вихідних матеріалів – до 21 серпня 2008 року.

Натомість, Держкіно прийняло «Мелодію для шарманки» лише 9 липня 2009 року. А комплект вихідних матеріалів фільму до Національного центру Олександра Довженка не було передано взагалі.

Держкіно декілька разів зверталося до Господарського суду міста Києва, аби розірвати договір та стягнути з ТОВ «СОТА Сінема Груп» кошти у розмірі 10 млн. 241,2 тис. грн. Але 20 вересня 2013 року позовні матеріали було повернуто без розгляду.

Так само без розгляду Господарський суд міста Києва 8 жовтня 2014 року повернув позов Держкіно, яким агентство:

  • вимагало стягнути з ТОВ «СОТА Сінема Груп» 395 тис. 691,99 грн. штрафних санкцій, що утворилися в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на виробництво та розповсюдження фільму «Мелодія для шарманки» на умовах державного замовлення;
  • зобов’язати ТОВ «СОТА Сінема Груп» укласти з Держкіно договір про використання майнових прав інтелектуальної власності на фільм «Мелодія для шарманки»;
  • надати Держкіно звіт про фактичне використання коштів, підтверджений аудиторським висновком, та акт про завершення монтажно-тонувального періоду виробництва фільму «Мелодія для шарманки».

«ЛИЦАР ДИКОГО ПОЛЯ»

Створення фільму «Лицар дикого поля» було передбачено Програмою виробництва та розповсюдження фільмів за державним замовленням на 2006/2007 роки згідно із постановою Колегії Міністерства культури і туризму України від 29 червня 2006 року №6/22.

29 жовтня 2007 року Державна служба кінематографії та ТОВ «Фест-Земля Плюс» уклали договір на виробництво та розповсюдження художнього фільму «Лицар дикого поля» (реєстраційний №369).

Автор сценарію і режисер фільму – Володимир Савельєв.

Історична драма оповідає про останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського.

Бюджет стрічки – 19 млн. 322 тис. 754 грн. Участь сторін у фінансуванні фільму:

  • з боку Держкіно – 9 млн. 987 тис. 232 грн.;
  • з боку продюсера – 9 млн. 335 тис. 522 грн. 

Виробництво фільму (16 частин, 5000 кор. метрів) мало бути завершеним у квітні 2009 року.

За проведення робіт з розробки режисерського сценарію та частково виконані роботи підготовчого періоду Держкіно у 2007–2009 роках перерахувало ТОВ «Фест-Земля Плюс» 3 млн. 317,9 тис. грн. За даними агентства, сума інвестицій продюсера станом на 1 січня 2011 року склала лише 108,8 тис. грн.

5 червня 2014 року додатковою угодою було змінено кошторисну вартість фільму. Вона склала 16 млн. 920 тис. 142 грн., у тому числі:

  • за рахунок замовника – 8 млн. 589 тис. 33 грн.,
  • за рахунок продюсера – 8 млн. 331 тис. 109 грн.

Новий термін дії договору завершувався 31 серпня 2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Водночас, за наслідками проведеної перевірки державних закупівель у Державній службі кінематографії за період з 1 січня 2007 року по 1 жовтня 2010 року було встановлено завищення вартості проведених ТОВ «Фест-Земля Плюс» робіт на суму 1 млн. 283 тис. 300 грн.

Прокуратура Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Держкіно подала позов до Господарського суду міста Києва про стягнення з виробника фільму цих коштів. 9 грудня 2013 року судом у задоволенні позову було відмовлено. 25 лютого 2014 року Київський апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін.

Наприкінці 2015-го Держкіно звернулося до Господарського суду міста Києва з власним позовом про стягнення з ТОВ «Фест-Земля Плюс» коштів у сумі 1 млн. 283 тис. 300 грн., використаних не за цільовим призначенням.

22 лютого 2016 року Господарський суд міста Києва, розглянувши справу, у задоволені позову Держкіно відмовив у зв’язку із пропуском строку позивної давності.

Держкіно дізналося про завищення вартості робіт за результатами проведеної Головним контрольно-ревізійного управлінням України перевірки державних закупівель, результати якої були відображені в акті від 1 жовтня 2011 року №04-20/1. Натомість позовну заяву було подано лише 22 грудня 2015 року – без надання документального підтвердження причин зволікання та відповідного клопотання щодо поновлення строку позовної давності.

«І Я ЗНОВУ ЛЕЧУ ДО СОНЦЯ»

Повнометражну документальну стрічку «І я знову лечу до сонця» було включено до Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів на 2006/2007 роки постановою Колегії Міністерства культури і туризму 31 травня 2007 року №5/43-г.

Договір на виробництво фільму на умовах державного замовлення було укладено Державною службою кінематографії із ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів» 3 листопада 2007 року (реєстраційний №376).

Автор сценарію та режисер фільму – Павло Фаринюк.

Документальну музичну стрічку присвячено видатній оперній співачці Марії Стеф’юк.

У 2008 році Держкіно було сплачено 197 тис. 736 грн. за частково виконані роботи підготовчого періоду. Потому, згідно із додатковою угодою від 8 січня 2009 року, дію договору на виробництво фільму призупинили – до відновлення фінансування з Державного бюджету України.

У такому «призупиненому» стані вона перебувала протягом наступних років – у зв’язку із тривалою відсутністю фінансування та через хворобу та відмову від зйомок головної героїні проекту Марії Стеф’юк.

У 2014-му Держкіно у відповіді на інформаційний запит повідомляло, що тривають переговори щодо розірвання договору. Наприкінці 2015 року ситуація змінилася.

24 грудня 2015 року на засіданні Експертної комісії з питань кінематографії при Держкіно директор «Укркінохроніки» Наталя Шевчук повідомила, що Павло Фаринюк відмовився від подальшої реалізації проекту і передав кіностудії всі майнові права на сценарії, на фільм і його використання. Головна героїня стрічки «І я знову лечу до сонця» Марія Стеф’юк через стан здоров’я також не дала згоду на продовження зйомок.

Тому кіностудія запропонувала режисеру-документалісту Данилу Сирих реалізувати проект із використанням вже відзнятого Павлом Фаринюком у попередні роки матеріалу (800 м). Завдяки цьому кошторисну вартість стрічки було знижено із 1 млн. 518,1 тис. грн. до 699 тис. 555 грн.

Було проведено голосування щодо доцільності продовження виробництва фільму «І я знову лечу до сонця». Експерти одноголосно підтримали пропозицію кіностудії щодо завершення фільму.

Відповідно до Планових показники на 2016 рік за бюджетною програмою 1806030 «Створення та розповсюдження національних фільмів» бюджет стрічки «І я знову лечу до сонця» становить 669 тис. 555 грн. З них до початку 2016-го перераховано на виробництво стрічки 542 тис. 775,3 грн. А на 2016 рік у бюджеті Держкіно закладено 126 тис. 779,7 грн. для завершення документального фільму.

«ПІСНЯ ГАЛАГАНА»

Художній фільм «Пісня Галагана» був включений до Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів на 2006/2007 роки постановою Колегії Міністерства культури і туризму України від 31 травня 2007 року №5/43-г.

Договір на виробництво та розповсюдження фільму на умовах державного замовлення було укладено 26 листопада 2007 року між Державною службою кінематографії, ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів» і ТОВ «Продюсерський центр “Родовід”» (реєстраційний №376-1).

Автор сценарію і режисер фільму – Олексій Росич (Андрієнко).

Фантасмагорична комедія за мотивами козацьких казок і легенд розповідає про козака Ігната Галагана, який шукає друга-побратима, аби звільнити його від злих чарів.

Відповідно до умов договору здати фільм на одній плівці слід було до 10 лютого 2009 року, а комплект вихідних фільмових матеріалів – до 30 березня 2009 року.

8 січня 2009 року додатковою угодою дію договору на виробництво «Пісні Галагана» було призупинено – до відновлення фінансування з Державного бюджету України.

1 грудня 2009-го було визначено, що бюджет стрічки становитиме 9 млн. 999 тис. 914 грн., а 30 серпня 2010-го – ще однією додатковою угодою – встановлено, що виробництво фільму здійснюватиметься до 2011 року, в тому числі в 2010 році належало до сплати 1 млн. 438 тис. 719 грн.

Станом на 1 січня 2015 року було закінчено та профінансовано роботи періоду розробки режисерського сценарію та підготовчого періоду у сумі 4 млн. 355,4 тис. грн. Але «Укркінохроніка» не надала Держкіно звіту про використання усіх коштів, отриманих на виробництво фільму.

Зокрема, вироком Печерського районного суду міста Києва 24 грудня 2012 року було встановлено, що директор ДП «Українська кіностудія хронікально-документальних фільмів» Костянтин Шамін, зловживаючи своїм службовим становищем і діючи за попередньою змовою з групою осіб, заволодів 200 тис. грн., які були виділені на виробництво «Пісня Галагана».

«Укркінохроніка» зупинила виробництво фільму.

У зв’язку з ігноруванням студією звернень та претензій Держкіно з приводу поновлення робіт із виробництва фільму або повернення коштів, Держкіно висловило намір розірвати Договір на виробництво та розповсюдження фільму з поверненням перерахованих коштів та стягненням з кіностудії штрафних санкцій.

Станом на 1 січня 2015 року агентство нарахувало за порушення виконання зобов’язань за фільмом «Пісня Галагана» 1 млн. 428,1 тис. грн., одначе «Укркінохроніка» не відшкодувала цієї суми.

«СПОСТЕРІГАЧ»

Стрічку «Спостерігач» було включено до Програми виробництва та розповсюдження фільмів на 2007/2008 роки наказом Міністерства культури і туризму України від 2 червня 2008 року №657/0/16-08.

Договір на виробництво та розповсюдження фільму було укладено 18 листопада 2008 року із ТОВ «Тріплан Пікчерс» (реєстраційний №405).

Автор сценарію – Єлена Цвентух. Режисер стрічки – Володимир Нахабцев.

Містична драма-фентезі мала стати російсько-українською копродукцією.

За сюжетом у комунальній квартирі з’являється новий мешканець Ян Давидович Куратор. Все, що він каже, – втілюється в життя. Відтак, хтось із сусідів гине, хтось потрапляє в лікарню. Мешканці, звичайно, нервують, але навіть не здогадуються, що вони – своєрідна фокус-група, яку обрали для експерименту Вищі Сили.

Ролі у стрічці виконували Юрій Бєляєв, Світлана Свєтлічная, Кирило Пірогов, Лариса Руснак, Віллє Хаапсало та інші. Також у ній знімалися нині покійні Віктор Павлов і Віталій Лінецький.

Бюджет фільму становив 24 млн. 418 тис. 909,2 грн. Участь сторін в інвестуванні:

  • з боку замовника – 10 млн. 1 тис. 454 грн.,
  • з боку продюсера – 14 млн. 417 тис. 455,2 грн.

2008 року на виробництво фільму з державного бюджету було перераховано лише 7 тис. грн. згідно із проміжним актом підготовчого періоду від 22 грудня 2008 року. Потому роботи над стрічкою були призупинені.

У 2014-му Держкіно повідомляло, що триває переговорний процес щодо розірвання договору на виробництво фільму.

«СЕРЦЕ НА ДОЛОНІ»

Договір на виробництво та розповсюдження фільму «Серце на долоні» на умовах державного замовлення між Державною службою кінематографії та ТОВ «СОТА Сінема Груп» було укладено 4 серпня 2008 року (реєстраційний №403).

Автор сценарію і режисер фільму – Кшиштоф Зануссі.

Головний герой польсько-української стрічки – бізнесмен (Богдан Ступка), що дізнається про хворобу серця. Він може вижити за умови, що знайде собі донора. У лікарні герой знайомиться із молодим хлопцем, схильним до самогубства, ідеальним «кандидатом». Лишається знайти для нього спосіб убити себе.

Держкіно мало інвестувати у створення стрічки 5 млн. 396 тис. 524 грн., але фактично сплатило 4 млн. 472 тис. 639 грн., що на 923 тис. 885 грн. менше, ніж передбачено договором.

Знімальний період фільму розпочався 3 березня 2008 року і завершився 18 серпня 2008-го. Вже 30 травня 2008 року було розпочато монтажно-тонувальний період. Проте в подальшому, у зв’язку із призупиненням фінансування з боку Держкіно, його було відкладено.

Здати фільм українською мовою на одній плівці ТОВ «СОТА Сінема Груп» слід було до 2 грудня 2008 року, а комплект вихідних фільмових матеріалів «Серця на долоні» передати до Національного центру Олександра Довженка до 23 січня 2009 року. Зроблено цього не було.

Держкіно неодноразово виставляло ТОВ «СОТА Сінема Груп» претензії, аби зобов’язати продюсера виконати умови договору або повернути кошти, перераховані на виробництво фільму, однак продюсер у відповідь не висловив жодних пропозицій. Тому у 2014-му Держкіно підготувало позов про розірвання договору на виробництво фільму та стягнення з ТОВ «Сота Сінема Груп» 7 млн. 113 тис. 404,33 грн. – 4 млн. 472 тис. 639 грн. збитків, 2 млн. 566 тис. 467 грн. штрафних санкцій, а також – сплаченого Держкіно судового збору у розмірі 74 тис. 298 грн.

Господарський суд міста Києва, розглянувши справу, виявив, що додатковою угодою від 8 січня 2009 року сторони з ініціативи Держкіно призупинили дію договору у частині своїх юридичних та фінансових зобов’язань на строк відновлення фінансування з державного бюджету, а коли 30 липня 2010 року поновили її, то не переглянули строки здачі фільму. Крім того Держкіно – в порушення умов договору – досі не здійснило повної оплати робіт із виготовлення фільму. Застосувати ж до ТОВ «СОТА Сінема Груп» штрафні санкції неможливо через те, що вже спливли строки позивної давності.

Відтак, 9 вересня 2014 року Господарський суд міста Києва відмовив Держкіно у задоволенні позову повністю. Апеляцію на це рішення агентство не подавало.

Зазначимо, що наприкінці серпня 2016-го «Серце на долоні» демонстрували в Києві та Одесі в рамках ретроспектив до 75-ліття від дня народження Богдана Ступки, які проводили Національний центр Олександра Довженка («Ступка 75: Stranger») та «Інотеатр» («Богдан Ступка. Незнайомий геній») відповідно.

«У СУБОТУ»

Договір на виробництво та розповсюдження фільму «У суботу» було укладено між Державною службою кінематографії та ТОВ «Компанія “СОТА Сінема Груп”» 23 грудня 2010 року (реєстраційний №408).

Автор сценарію та режисер фільму – Олександр Міндадзе.

У стрічці, виробленій Росією, Німеччиною та Україною, йдеться про суботу після Чорнобильської катастрофи – день «незнання». Головний герой стає свідком трагедії та вирішує моральну дилему – розповісти усе і врятувати людей, або виконати наказ і мовчати.

Вартість виробництва фільму становила 28 млн. 447 тис. 507 грн., з них:

  • з боку Держкіно – 13 млн. 454 тис. 954 грн.,
  • з боку продюсера – 14 млн. 992 тис. 553 грн.

На виконання договору 27 грудня 2010 року Держкіно перерахувало 12 млн. 383 тис. 990 грн. Ще 1 млн. 70 тис. 964 грн. мали бути перераховані у 2011-му.

15 квітня 2011 року Держкіно прийняло художній фільм «У суботу» (російською мовою з українськими субтитрами). А у червні 2011-го ТОВ «Компанія “СОТА Сінема Груп”» передало частину (неповний комплект) фільмових матеріалів до Національного центру Олександра Довженка.

Ревізія фінансово-господарської діяльності Держкіно, проведена Державною фінансовою інспекцією України (акт від 25 січня 2012 року №04-20/5), продемонструвала, що продюсер перерахував отримані від Держкіно кошти різним одержувачам, які не підтвердили виконання робіт чи надання послуг з виробництва фільму.

Зважаючи на таке, Держкіно звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про розірвання договору на виробництво та розповсюдження фільму «У суботу», стягнення з ТОВ «Компанія “СОТА Сінема Груп”» 12 млн. 383 тис. 990 грн. заборгованості, а також штрафу і пені за непереданий повний комплект фільмових матеріалів у розмірі 3 млн. 879 тис. 751,39 грн.

9 вересня 2014 року Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив повністю, оскільки докази, надані продюсером, засвідчили факт виробництва фільму, а термін позивної давності щодо стягнення пені та штрафу за непереданий вчасно повний комплект вихідних матеріалів фільму «У суботу» вже сплив.

Київський апеляційний господарський суд, залишивши 5 січня 2015 року рішення Господарського суду міста Києва без змін, зазначив, що з огляду на відсутність оплати Держкіно робіт монтажно-тонувального періоду у повному розмірі неповне передання фільмових матеріалів було зумовлене невиконанням умов договору самим замовником.

24 лютого 2015 року Вищий господарський суд України залишив в силі рішення Господарського суду міста Києва і Київського апеляційного господарського суду, якими було відмовлено у задоволенні позову Держкіно до ТОВ «Компанія “Сота Сінема Груп”».

Нагадаємо, одним із переможців Першого конкурсного відбору кінопроектів Держкіно, результати якого були затверджені у вересні 2011 року, став фільм Кіри Муратової «Одвічне повернення». Проте контракт із виробником стрічки – ТОВ «Компанія “СОТА Сінема Груп”» – Держкіно так і не уклало, пославшись на невиконання продюсером попередніх домовленостей за іншими проектами. Тодішня голова агентства Катерина Копилова навіть радила Кірі Муратовій змінити продюсера Олега Кохана.

Як наслідок, «Одвічне повернення» створили без підтримки Держкіно та випустили у прокат восени 2013 року, Кіра Муратова не змінила продюсера, з яким працює вже кілька років і разом випустила не одну стрічку, а жодного іншого проекту від ТОВ «Компанія “СОТА Сінема Груп”» і ТОВ «СОТА Сінема Груп» на наступних пітчингах Держкіно не було.

Сергій Васильєв, Олеся Анастасьєва 

23 квітня, понеділок, Синій зал ПРОДЮСЕР ВEЛ ЛЬЮТОН Художній фільм «СЬОМА ЖЕРТВА»

24-25 квітня, вівторок-середа, Червоний зал Професійна гільдія кінооператорів України І СТУДЕНТСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ КІНОТЕЛЕОПЕРАТОРСТВА «КінОкО»

26 квітня, четвер, Синій зал Вечір «ЗЕМЛЯ ОПАЛЕНА ЗІРКОЮ ПОЛИН»