f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

Фільмофонд Центру Довженка поповнила віднайдена українська комедія «Свині – завжди свині»

17.04.2017

Німеччина передала Україні німу комедію «Свині – завжди свині» (1930), зняту на Одеській кінофабриці «Українфільму» в 1930 році режисером Хананом Шмаїном, повідомляє Центр Довженка. 

Фільм, який вважався втраченим, у 2015 році в Федеральному архіві Німеччини знайшов російський кіно дослідник Пьотр Багров.  

22 серпня 2016 року, завдяки Посольству України в Німеччині, сім рулонів на позитивній і негативній плівці поповнили фільмофонд Національного центру Олександра Довженка. 

«Знахідки, подібні до «Свиней…», трапляються рідко й здебільшого випадково, бо Центр Довженка, на жаль, не має поки ресурсів для системного вивчення закордонних кінофондів, в деяких із них, таких як чеський, югославський, німецький, французький та японський, поза всяким сумнівом, є ще чимало українського німого кіно, яке нині вважається утраченим. Часом вони можуть суттєво змінити теперішні наші уявлення про раннє українське кіно», – прокоментував повернення стрічки Іван Козленко, директор Національного центру Олександра Довженка. 

Варто зауважити, що комедії – це найрідкісніший жанр серед збереженого українського кіно німого періоду, оскільки через критику і висміювання тодішніх соціальних вад, вони першими підпадали під заборону ще до виходу на екрани. На сьогодні відомо лише п'ять збережених українських німих кінокомедій, серед яких «Свині…» – одна з найкращих. 

«Свині…» – дотепна, сатирична комедія, в якій висміюються далекі від історичних викликів доби радянський бюрократизм, формалізм, доведений до абсурду безладом та саботажем, міщанство та провінціалізм. В цій своїй настанові фільм зближується з міщанськими комедіями Миколи Шпиковського й особливо з його легендарним «Шкурником» (1929), націленим на іманентну критику нового радянського побуту, й утворює разом з ним окремий корпус ранньої української сатиричної кінокомедії. 

Ханан Шмаїн – зараз абсолютно забутий самобутній режисер курбасівської школи. Восени 1921 року, коли Кийдрамте переїхав в Білу Церкву, 19-річний Ханан приєднався до студії драматичного мистецтва, яка діяла при театрі. З 1923-го до 1928 року він працює в режисерській лабораторії «Березолю» й асистує Курбасу в низці постановок. 1930 року Шмаїн переїздить до Одеси, де починає працювати на кінофабриці. У цьому ж році у Ханана народжується син Ілля, згодом – відомий богослов та православний священик. 

«Свині – завжди свині» – повнометражний режисерський дебют Шмаїна. 1936 року він знімає свій найвідоміший фільм на Київській кінофабриці – кінокомедію «Якось улітку» за сценарієм Ільфа та Петрова з Ігорем Ільїнським в головній ролі. Успіх фільму викликав заздрість колег, особливо новоприбулих російських режисерів, якими планувалося «замінити» майже всуціль репресованих українських кінопрофесіоналів. 

Ось як про це розказує внучка Шмаїна, культуролог-гебраїст Анна Шмаїна-Вєліканова: «Це був знаменитий його фільм, після якого Пир’єв його «з’їв». А вже коли Леся Курбаса розстріляли – йому з сім’єю довелося терміново бігти. І так він опинився у Москві».

Дивовижною також є історія чудового порятунку Шмаїна в німецькому полоні під час війни: «Коли почалася війна, він у найперші дні пішов до московського ополчення. І потрапив одразу ж у полон. І неймовірні хлопці з Білої Церкви, які пам’ятали його батька, Мойсея Шмаіна – кондитера, переховували його під час селекцій три роки поспіль. 

«Свині – завжди свині» – третя після «Тараса Трясила» (1926) Петра Чардиніна та «Небувалого походу» (1931) Михаїла Кауфмана велика знахідка, що поповнила державний фільмофонд.

Центр Довженка, 24 листопада 2016 року 

26 листопада, неділя, Червоний зал Повнометражний анімаційний фільм «ЖИТТЯ КАБАЧКА»

23-26 листопада, четвер-неділя XXIV Міжнародний фестиваль анімаційних фільмів «КРОК-2017: у рідній гавані»

7-9 листопада, четвер-субота, Червоний зал «Сучасна анімація - досягнення, проблеми, перспективи»