Чорний хід і небувалий похід, або Гримуча німота ночей
15.05.2017
11 та 12 травня 2017 року у Києві відбувся Фестиваль німого кіно і сучасної музики «Німі ночі».
Сергій Тримбач
Досі, з 2010-го, він проводився в Одесі, колисці українського кіно і, за збігом обставин, батьківщині генерального директора Національного центру Олександра Довженка (а власне державного кіноархіву) Івана Козленка (він же ініціатор та засновник фестивалю). Відтепер – у Києві, у Довженко-центрі, приміщенні колишньої кінокопіювальної фабрики, під її промисловими склепіннями – цілком у дусі часу, який повертає нам духів ранньої індустріалізації і прикладного романтизму перших кінодесятиліть... Власне, одна з ідей Івана Козленка і полягає у тому, аби в українському мистецтві випроявити його урбаністичну складову.
Першого дня, у четвер, 11 травня, показали фільми «Тарас Трясило» (1926) Петра Чардиніна (за поемою Володимира Сосюри), з Амвросієм Бучмою у головній ролі. За тим «Чорний хід» (1921) Леопольда Йеснера, новатора режисури та сценографії, від джерел німецького експресіонізму. В обох випадках – блискучий музичний супровід. «Трясила» озвучили одеські джазмени Андрій Показ та Яків Тарунцов, німецьку стрічку – одеська композиторка i вокалicтка Юлія Запорожець та барабанщик Iгор Чеботарьов, які вкупі створили такий собі проект JULINOZA.
У п’ятницю, 12 травня, глядачів помітно побільшало. Абсолютна більшість – це молодь. Цікава програма. Спершу шедевр китайського психологічного кіно «Богиня» (1934), в центрі якого актриса Жуань Лін’юй, зірка китайського кіно. Німоту картини було подолано завдяки білоруському музиканту Єгору Забєлову, відомому акордеоністу білоруського музичного андеграунду.
Далі показали французьку короткометражку «Антракт» (1924) Рене Клера. Тут так само зірки – європейського авангарду: Франсіс Пікабіа, Марсель Дюшан, Ман Рей. Ерік Саті написав для «Антракту» музику, що прозвучала у виконанні оркестрів Supremus та Armonia Ludus під диригуванням Міхейла Менабде (автор проекту Дмитро Радзецький). Просто блискуче!
Затим авангард уже вітчизняного розливу – фільм Михаїла Кауфмана «Небувалий похід» 1931 року. Про колективізацію та індустріалізацію українського села. Музику написав композитор Антон Байбаков. Здорово! Хоча мені важко погодитись з тим, що у Кауфмана спостережено «антивертовську» демашинізацію – та ж ні, загалом пізнається те саме, що і у Дзиґи Вертова, обожнення, культ техніки, машини, яка тіснить людину на периферію життя... Втім, каюсь, не додивися до кінця – надто пізно для людини такого віку. Перевірю, подивившись фільм повністю, хоча сумніваюсь у якихось несподіванках...
А загалом у Івана Козленка і його молодої команди (тут без іронії, бо й справді команда молода) склався прекрасний фестиваль. Де панує дух високого мистецтва, де повертають душу (а іноді й тіло) старим фільмам і старим митцям.
На фото: кадр із фільму «Небувалий похід»
Сергій Тримбач