f y
Національна спілка кінематографістів України

Статті

«Головна роль»: у відображенні ялинкової іграшки

20.08.2017

Кінокритик Надія Заварова, Cultprostir про документальний фільм Сергія Буковського «Головна роль».

Вигадка набагато правдивіша і достовірніша за реальність. Це таке щастя зустріти фільм, в якому кіно не просто засіб розповісти історію, а образ мислення режисера і його єдино можлива лексика! Сьогодні все рідше зустрічаєш екранні історії, які не можуть бути розказані інакше, як мовою кіно. «Головна роль» Сергія Буковського – саме такий фільм, де документальність – не в фактах, а в виразності характеру; де щирість – не у відвертих зізнаннях, а в образах і мізансценах, де реальність – не в навколишній дійсності, а в найчистішій кінематографічній конструкції, в найзатишнішому місці для справжньої, талановитої актриси.

Головну роль в картині Буковського блискуче грає мама режисера, актриса Ніна Антонова. В її фільмографії більше шести десятків ролей. Однією з найзнаменитіших робіт актриси стала телевізійна картина «Варчина земля» (1969), знята батьком режисера Анатолієм Буковським.

«Головну роль» слід регулярно показувати молодим українським кінематографістам, нерідко впевненим в тому, що для документального кіно досить знайти колоритного персонажа і зафіксувати кілька його безпосередніх реакцій. При цьому у глядачів подібних стрічок зазвичай складається відчуття, що персонажі могли б стати героями ігрового фільму, а форма документального кіно обрана якщо не випадково, то є певним компромісом режисера, у якого народився надихаючий задум, але він так і не зміг з ним до кінця впоратися.

Фільм Сергія Буковського може показати молодим авторам, що документальне кіно починається не там, де вдалося зафіксувати реальність, а там, де зі шматочків смальти створена мозаїка екранної реальності, і в ній у всій своїй глибині розкрито людський характер.

У «Головній ролі» героїня готується до свого ювілейного вечора. Ми бачимо, як вона приміряє сукню, робить зачіску, дізнаємося, де знаходиться схованка з орденами чоловіка. Звичайно, Ніна Василівна не залишає без дотепного коментаря саму необхідність розкрити схованку глядачам. Удома вона читає старі записки, в яких докладно розповідала синові, де і яку він знайде їжу, повернувшись зі школи. Картопля, загорнута в ковдру, наполегливе прохання одягнутися в холодну погоду, важливе повідомлення про те, що на великому екрані будуть показувати «Щелепи» Спілберга, – цей літопис повсякденності, як світлотінь на полотнах Вермера, оживляє картину, наповнює її повітрям і точністю деталей.

На кладовищі, біля могили чоловіка, Ніна Василівна перетворюється на Джулію Лемберт з «Театру» Сомерсета Моема. На роботі, на знімальному майданчику, перед глядачами постає інша Ніна Василівна: зосереджена, така, що терпляче чекає свого епізоду, як справжній професіонал, ретельно готується до ролі – навіть якщо в ній всього кілька реплік.

Перед глядачами в повній мірі розкривається складний, суперечливий, дуже живий характер людини талановитої та іронічної, яка ставиться до життя без смирення, але з дивним терпінням, стійкістю і почуттям гумору. Оператор Анатолій Химич, вибираючи виразні деталі, ніби займається внутрішньокадровим монтажем життя героїні. Крупний план, іграшка, що говорить, бігуді, фен, стіл, фотографія, зошит із залишеними синові записками; репліка, яка набуває всього розмаїття і глибини смислів, тому що звучить, поки глядач дивиться у відображення в ялинковій іграшці. З цієї підкресленої фрагментарності складається гармонія екранної історії, яка веде глядача від часткового до загального і знову – до приватного, глибоко особистого. Раптом виявляється, що у Сергія Буковського та його мами абсолютно різні відповіді на питання, що схвилюють режисера – про ласку, любов, турботу. І в цій різниці інтерпретацій, в різниці трактувань власних вчинків і слів відкривається вся крихкість, все розмаїття людських відносин.

Ніна Василівна Антонова була на прем'єрі «Головної ролі» на Docudays UA: глядачі аплодували їй стоячи. А хіба можна інакше зустрічати актрису, яка зіграла головну і одну з кращих своїх ролей?

Надія Заварова, Cultprostir, 6 квітня 2017 року

22 травня, середа, Малий зал Рада ветеранів НСКУ «Шлях до творчих вершин» Вітання ювілярів

21 травня, вівторок, Синій зал ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ «ОЛЕКСАНДР АСКОЛЬДОВ. НЕВІДОМЕ…»

20 травня, понеділок, Синій зал НАШ ІЛЮЗІОН