Некролог. І БОГДАН ЖОЛДАК...
01.11.2018
ВІН ПІШОВ - ЗНЕНАЦЬКА, НЕПЕРЕДБАЧУВАНО. ЩЕ ДВА ДНІ ТОМУ, У ПОНЕДІЛОК, БОГДАН БРАВ УЧАСТЬ В ЗАСІДАННІ СЕКРЕТАРІАТУ ПРАВЛІННЯ СПІЛКИ. СЬОГОДНІ МАВ БУТИ НА ПОКАЗІ ФІЛЬМІВ МОЛОДИХ РЕЖИСЕРІВ... Я ПІДНЯВСЯ НА СЦЕНУ БУДИНКУ КІНО ТІЛЬКИ ДЛЯ ТОГО, АБИ ПОВІДОМИТИ ПРО ЙОГО СМЕРТЬ. БО У ЗАЛІ БУЛИ СТУДЕНТИ, А ЖОЛДАК ЩЕ Ж І ПЕДАГОГ, А ВЛАСНЕ Й ПОМЕР НА ПЕДАГОГІЧНІЙ ВАХТІ, В ІНСТИТУТІ.
НІКОЛИ, НІКОЛИ НЕ ЗНАЄШ, ЩО ТО БУВ ОСТАННІЙ ПОТИСК РУКИ. Й ОСТАННЄ ПОБАЖАННЯ: "СТАРИЙ, ЗБЕРИ УСІ СВОЇ ВЕСЕЛІ ОПОВІДКИ ПРО КІНО У КНИЖКУ...".
ОСТАННЯ, ЗДАЄТЬСЯ, КНИЖКА САМОГО БОГДАНА - "ПІД ЗІРКОЮ ЛУКАША", про неймовірного, фантастичного перекладача, легенду нашої літератури. У КНИЗІ Є ТАКІ СЛОВА: "ЦЕ БУЛО ЩАСТЯ ЖИТИ В КИЄВІ..." ВІН НАРОДИВСЯ В КИЄВІ І ЗНАВ ЙОГО ЯК НІХТО, МОЖЕ.
ЦЕ ТАК НЕДАВНО БУЛО. ЖОВТИЙ УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ КОРПУС І БОГДАН, НА КУРС СТАРШИЙ ОД НАС, ЯК ТІЛЬКИ ДЗЕЛЕНЧАВ ДЗВОНИК НА ПЕРЕРВУ, БРАВ КОГОСЬ З НАС, ПЕРШОКУРСНИКІВ, НА ПЛЕЧІ І НОСИВ КОРИДОРАМИ. А МИ ЙШЛИ СЛІДОМ. ВИГУКУЮЧИ ГАСЛА, ТВОРЯЧИ КУМЕДНЕ ДІЙСТВО. БОГДАН БУВ УЖЕ ТОДІ БОГАТИРСЬКОЇ МОЦІ І КРОВІ, ЗДАВАЛОСЬ - ТАКОМУ ЛІТ СТО ЖИТИ, НЕ МЕНШЕ. ЛІЧИЛЬНИК РОКІВ ЗАВМЕР НА ЦИФРІ 70...
ГОДИНУ ТОМУ ЇХАВ Я ДОДОМУ ТРОЛЕЙБУСОМ І СЛУХАВ, ЯК У ТЕЛЕФОНІ ПЛАЧЕ ОДНОКУРСНИК БОГДАНІВ, ДРУГ ВІРНИЙ СЛАВКО ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ. ТРОЛЕЙБУС КОТИВСЯ СОБІ, ЛЮДИ ПРОЗИРАЛИ ЧЕРЕЗ СВОЇ СМАРТФОНИ ЗОРЮ МАЙБУТНЬОГО ЖИТТЯ, А СЛАВКО ПРОСТО ПЛАКАВ. ОСКІЛЬКИ З БОГДАНОМ ЗАВЕРШУЄТЬСЯ НЕ ТІЛЬКИ ЙОГО ЖИТТЯ, А Й ЯКІСЬ ПОСУТНІ СЮЖЕТИ НАШИХ ЖИТТІВ.
ПРОЩАЙ, БОГДАНЕ! ЦЕ ДАВИД ЧЕРКАСЬКИЙ, МАБУТЬ, ТЕБЕ ПОКЛИКАВ. ЩОБИ ВЕСЕЛІШЕ БУЛО ДОЛАТИ ПІДНЕБЕСНІ ВИСІ. ПЕРЕДАВАЙ ВІТАННЯ УСІМ НАШИМ. І ТІЛЬКИ ОТАБОРИШСЯ ТАМ - ЗАХОДЖУЙСЯ ПИСАТИ СЦЕНАРІЙ. БО КІНО ТРЕ" РОБИТИ, ДЕ Б ТАМ І ХТО НЕ БУВ. ТИ Ж ЗНАЄШ, ВІД ЦІЄЇ КІНОЗАРАЗИ МИ ВЖЕ НЕ ВИЛІКУЄМОСЬ, НАВІТЬ НА НЕБЕСАХ.
ТРИМАЙСЯ, СТАРИЙ! РОКІВ ЗА 30-35 ЗУСТРІНЕМОСЬ ЗНОВ. ПЕРЕЧЕКАЙ, ЦЕ НЕ ТАК ДОВГО, ЯК МОЖЕ ВИДАТИСЯ.