Музей Києва про Будинок кіна НСКУ
18.03.2021
Кінохаб на Саксаганського, 6 більше 45 років об'єднує кінотовариство і кіноманів Києва. Йдеться про Будинок кіно – чотириповерхову будівлю з бетону і скла, у якій мало хто помічає декоративні деталі та сприймає її як чергову радянську споруду.
Будівля 1974 року має чимало таємничих декоративних елементів. Почнімо із сонцерізів. Це вертикальні перетинки на фасаді між вікнами, які розсіюють сонячне світло, щоб запобігти нагріванню будівлі. Сонцерізи надають візуальної виразності та є характерною ознакою архітекторів модернізму.
По обидва боки від назви «Будинок кіно» – барельєф, який зображає ледь чи не всю історію кіноіндустрії в Україні. Так, за конкретним зображенням можна визначити про який фільм ідеться:
- космічна ракета відсилає до кінострічки «Небо кличе» (1959), створеної Кіностудією імені О. Довженка. Темою фантастичного фільму режисерів Михайла Карюкова та Олександра Козиря є суперництво СРСР і США в підкоренні Марсу. До речі, американці виявили інтерес до кінострічки. Вони її перемонтували і назвали «Битва за межами Сонця»
- будівельні крани біля річки демонструють будівництво ДніпроГЕС, яке задокументував Дзиґа Вертов у фільмі «Одинадцятий» (1928). - Розбомблені руїни в оточені військових багнетів символізують війну. Особливо часто знімали фільми про Другу світову війну. «Радуга» (1943) Марка Донського – одна з найбільш знаменитих українських радянських кінострічок про цю війну. Зйомки здійснювалися київською кіностудією, евакуйованою в м. Ашгабат
- одразу можна здогадатися, що гармати поруч із обстріляною стіною – це, звісно, з фільму «Арсенал» (1928) О. Довженка про робітниче Січневе повстання у Києві 1918 р. Тоді як кінокамери, направлені на всі зображення фризу, є, безумовно, відсилкою до фільму «Людина з кіноапаратом» (1929) згаданого Дзиґи Вертова.
Не менш захопливо виглядає оздоблення інтер'єрів. Перед входом до найбільшої червоної зали на стіні є керамічне панно, яке стало привабливою для молоді фотозоною. Чорний колір домінує. Сонячне світло відблискує глянцеву фарбу на матовій. Яскраві кольори губляться на чорному тлі та не заважають фантазувати, що круглі елементи – це космічні тіла. Цю композицію, як і інше керамічне оздоблення Будинку кіно, створила Софійська гончарня під керівництвом Ніни Федорової. Майстерня відома оформленням ст. м. «Хрещатик».
У місті чимало культурних кінопросторів, нашпигованих технічними новинками. Та все ж Будинок кіно «виховав» своє покоління прихильників, традицією яких є випити чашечку кави в ресторані «Вавілон» і насолодитися фільмами в рамках фестивалів, поспілкуватися з причетними до кінопроцесу. Нині в Будинку кіно розташовується Спілка кінематографістів України, а ГО «Сучасне українське кіно» організовує тут безкоштовні «Кіносереди».
Наступного разу, як будете поруч з Будинком кіно чи прийдете сюди на фільм, зупиніться на хвильку, щоб роздивитися декор і згадати який сенс у нього закладали.
Фото: 1-2. Керамічне панно біля червоної кінозали (майст. Н. Федорова, Г. Шарай, Л. Владимирська). 3. Декор на одному з поверхів Будинку кіно 4. Бетонний рельєф на фасаді (скульпт. І. Коломієць, Г. Хусід). 5. Фасад будинку кіно (арх. З. Чечик, Ф. Боровик, С. Ходик, інж. І. Онищенко).
© Матеріал і фото підготувала Юлія Клімук, провідна наукова співробітниця Музею