ДЛЯ КОГО ГРАЄ СЬОГОДНІ ЛАВРСЬКА МЕЛОДІЯ?
19.11.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
ВОЛОДИМИР ВОЙТЕНКО НАРОДИВСЯ! ВІТАЮ-ЗДОРОВЛЮ - ЩАСЛИВОГО МНОГОЛІТТЯ!
ВОЛОДИМИР ВОЙТЕНКО - чи не найавторитетніший український кінокритик, видавець, експерт у сфері екранних мистецтв. Той авторитет почав наживати від студентських літ. Бо ВОЛОДЯ ще тільки закінчував кінофакультет ін-ту ім. І.Карпенка-Карого, а вже писав і бунтував, студенти тоді виявляли незадоволення станом викладання, те, се – Перестройка називається…
І бемкнув дзвін – це в журналі «Новини кіноекрану» (був такий, з тиражем у півмільйона примірників) СТУДЕНТ ВОЙТЕНКО видрукував статтю «Для кого грає Лаврська мелодія». Для непойнятливих – кінофакультет знаходився тоді на території Лаври.
І догрався студент ВОЙТЕНКО – його призначили… заввідділом критики тих самих «Новин кіноекрану». Четвертокурсника! А що – часи були революційні, тож студент, який вийшов і сказав комісарам: я – кінознавець, стріляй, був покараний в отакий спосіб.
По тому слава ВОЛОДИМИРА покотилась та й лягла до ніг. Його ніг. Ким тільки не працював він і яку тільки добру справу, своєю працею, не підтримував – від фестивалю «Молодість» (прес-аташе) до Національної кінематеки (керував службою зв’язків з громадою). А тоді – раз і заснував журнал. «КІNО-КОЛО» називався, за підтримки Олександра Роднянського, фінансової і організаційної. 12 літ видавав-редагував- скеровував кінопроцес. Хоча насправді той кінопроцес сильно дихав на ладан…
Одначе коли ВОЛОДЯ дихнув – з тим ладаном істерика зробилась. Журнал – якщо мислити типологічно – зіграв в нашому кіно приблизно таку ж роль, як Cahiers du cinéma у французькому кіно. Тільки там за 1958-62 роки 165 дебютів відбулося, у нас значно менше, але практично кожного ВОЙТЕНКО і його компанія (Ольга Калуга, Алік Шпилюк та інші хулігани) підтримували. Приклад трохи пізніший – альманах «Мудаки. Арабески» - чого тільки про цю збірочку коротких дебютанистих фільмів не говорили деякі наші діячі, а ВОЙТЕНКО стояв, мов скеля непорушний.
На превеликий жаль, «КІNО-КОЛО» зрештою припинило своє існування (фінансові причини). А ВОЛОДЯ ще літ із 20 був відником (ведучим, коли по-іностранному) телепрограми «АРҐУМЕНТ-КІНО», на каналі «1+1». Нині, є такі сподівання, журнал «КІNО-КОЛО» відродиться, усі ми в очікуванні цього (щось там застопорилось, але хочеться вірити: все буде, як треба!). До речі, серед авторів уже зверстаного першого числа і студент-кінознавець, як і колись сам пан Володимир. А два роки тому побачила (у славному видавництві «Дух і літера»!) книжка «У КІNО-КОЛІ», за редакцією Войтенка… Вибрані журнальні тексти, які окреслюють історичний шлях українського кіно.
І це я тільки дещицю розказав – епічний роман, а не життя в от сього ВОЛОДИМИРА ВОЙТЕНКА. Кілька літ, скажімо, очолював нещодавно створену Спілку кінокритиків України… І кріпкий хлоп, скажу я вам. Шість чи сім років тому на вулиці його збило авто. Це зараз уже й усміхнутись можна, а тоді… Стан був критичний. То й що? Через чотири місяці ВОЛОДИМИР, з невеликим ціпком у руці, вже їхав зі мною в Берлін, на улюблене Берлінале (повертався до Києва уже без ціпка). Так я узнав справжній зміст тиради моєї бабусі, який вона незмінно адресувала чоловікам, які жалілись на здоров’я: «Мужчина, та вас іще й довбнею не доб’єш!». Утім, Володя на здоровля не жаліється ніколи. І правильно робить - мужчини, як відомо, не для сліз жалобних змайстровані, а для звитяг і перемог.
Дорогий друже, вітаю тебе сердечно! Ти пройшов, обернувся-обкрутився ще одним Кіnо-Колом-Видноколом. Тепер захід на нове Коло… Хай буде воно успішним, здоровим і щасливим. Й нехай посеред того Оберту прийде наша найголовніша Перемога. Вона прийде - бо ти того вартий. Усі українці варті, уся Україна, усі її енергетичні кола, з Кіnо-Колом включно!
Вітання Олі і всій чудесній родині!!