ТІНІ ПРЕКРАСНИХ ПРЕДКІВ
27.06.2024
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Учора, 26 червня, у Криворівні. Етнографічний музей Хата- Гражда, де знімався один із епізодів фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Нас зустрічає Василина Зеленчук, колишня вчителька і добрий дух от сеї Хати- Гражди. І - надзвичайний для мене сюрприз: вона тримає в руках мою книжку «Іван Миколайчук. Містерії долі». Й одразу ж коментує ту книжку: «Я дізналась з неї багато нового для мене…». Даруйте за нескромність відтворення цього епізоду, але ж заради таких відгуків-відлунь і пишуться тексти. І це пані Василина, яка знає про гуцульський всесвіт і одну із його ікон, Івана Миколайчука, заледве не все…
У Верховину (колишнє Жаб’є) та Криворівню ми потрапили цілою групою спілчан (Спілка кінематографістів) - і з Києва: голова спілчанський Сергій Борденюк, секретар Спілки Олена Парфенюк і автор цих рядків), і з Івано-Франківська: режисер і оператор, заступниця голова осередку Ольга Терешкун, сценаристка, письменниця, кінознавець Марія Вайно, режисер і оператор Мирослав Бойчук, оператор Владислав Семенкович (саме тут, на дворищі Хати- Гражди, йому вручили квиток члена Спілки; Владислав, до речі, знімав фільм «Криворівні нема рівних!»). Привід для одвідин Криворівні і Верховини зрозумілий - триває рік Сергія Параджанова, з нагоди його 100-літнього ювілею).
І ще про Хату- Гражду. Вона існує щонайменше від 1858 року. Тут проживали Палій і Параска Харуки. А до них вчащали Іван Франко, Михайло Коцюбинський, етнолог Володимир Гнатюк, які відпочивали у Криворівні, а ще збирали етнографічні матеріали. Десь ізвідси стартував у гори Коцюбинський, за намовою Гнатюка,- скінчились ті походи повістю «Тіні забутих предків»… З 1984 р. хата-гражда стояла самітньою пусткою. У 1993-му її відреставрували і під час Першого світового конгресу гуцулів тут було відкрито музей.
Ґражда складається із трикамерної хати (хата+сіни (хороми) +хата), бокових та задньої притул, перпендикулярної кліті й огорожі. Навіси огорожі досить широкі – понад два метрів, які залишають вузьку смужечку двору. Двір викладений плиткою. У хаті зібрано багато автентичних предметів гуцульського побуту. Особливу увагу привертає цікавий «пристрій» – ходулі для дітей, за допомогою яких вони вчилися ходити, поки мама була зайнята господарством (подаю за джерелом https://verkhovyna.life/grazhda/).
Такі поїздки заряджують мій акумулятор найідеальнішим чином. Спасибі Долі, спасибі от сим неймовірним людям, гуцулам!
На фото: Василина Зеленчук; Хата-Гражда у Криворівні
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach
фото
https://www.facebook.com/photo/?fbid=26670820329183841&set=pcb.26670820679183806