Сергій Тримбач звернувся із листом до голови Верховної Ради України
17.06.2015
Голова НСКУ Сергій Тримбач закликав голову Верховної Ради України Володимира Гройсмана зробити усе необхідне аби було відкликано законопроект №2447 від 20 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо авторського права і суміжних прав», який фактично ліквідує інститут інтелектуальної власності та заперечує статус автора як власника інтелектуальної власності.
Про таке йдеться у листі Сергія Тримбача до голови Верховної Ради, оприлюдненому 17 червня 2015 року на сайті НСКУ.
Законопроект №2447 від 20 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо авторського права і суміжних прав» було подано групою народних депутатів з метою – як це аргументовано у Пояснювальній записці – убезпечити інвесторів і замовників «від ймовірних перешкод у здійсненні прав на твір з боку авторів твору».
Такі «страшні загрози» вітчизняному бізнесу спровокували законотворчу пропозицію позбавити авторів усіх майнових прав на користь замовника шляхом введення додаткової статті 16-2 до Закону України «Про авторське право і суміжні права», завдяки якій «замовник інтелектуального продукту стає всім, а автор – по суті справи нічим і ніким», зазначив пан Тримбач.
Імовірні наслідки запровадження законопроекту було обговорено на засіданні Секретаріату Правління НСКУ 10 червня 2015 року. Секретар Правління НСКУ, голова комісії з авторських прав Тарас Ткаченко у своїй аналітичній записці наголосив, що пропоновані зміни роблять непотрібним підписання авторської угоди – найважливішого документу, що регулює відносини автора і замовника, визначаючи умови подальшої реалізації ідеї (а це, фактично, єдиний момент коли автор і замовник знаходяться «на рівних»).
Положеннями законопроекту заперечується сама ідея інтелектуальної власності (як нематеріальної власності) і заперечується статус автора (як власника унікальної інтелектуальної власності). Це дуже вигідно замовнику, натомість автора унікального інтелектуального продукту перетворює на простого найманого працівника, котрий отримує заробітну платню за те, що реалізує свою ідею та виконує свої функціональні обов’язки. Автор за таких умов нічим не відрізняється від того працівника, котрий жодного інтелектуального продукту не виробляє, та навіть виявляється у гіршому становищі за нього, адже процес створення інтелектуального продукту не регулюється галузевими інструкціями.
Більше того, законопроект визначає, що особисті немайнові права на службовий твір можуть належати роботодавцю, якщо це передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. В нинішніх життєвих реаліях неважко спрогнозувати, що автор буде змушений передавати своє авторське право третім особам. Отже замовникові належатиме не лише виключне майнове право на твір, але й право називатися автором цього твору – беззаперечна логіка грошей.
В обговоренні на засіданні Секретаріату Правління НСКУ було зазначено, що з Пояснювальної записки до законопроекту можна зробити висновок, що його було ініційовано власниками компаній, які займаються розробкою програмного забезпечення. Одначе за своїми наслідками він вийшов далеко за межі ІТ-галузі, поставивши під загрозу авторів у всіх сферах інтелектуальної та творчої праці та майже всю інноваційну сферу та всі галузі національної культури загалом.
Варто наголосити на тому, що автори законопроекту обумовлюють його появу також необхідністю адаптувати українське законодавство у галузі авторського права до європейського у зв’язку з підписанням Асоціації з Євросоюзом. Однак, пропонований законопроект, заперечуючи саме поняття інтелектуальної власності як нематеріальної цінності та нівелюючи поняття автора, напряму суперечить базовим поняттям європейського законодавства в галузі захисту інтелектуальної власності і авторського права. Зрештою, він заперечує саму ідею авторського права взагалі.
На цьому особливо наголосив у листі до голови Верховної Ради Сергій Тримбач: «Можливо, комусь подібна законодавча ініціатива – перетворити замовника, він же «грошовий мішок», на повноцінного і повноправного власника всіх інтелектуальних прав (він же, мовляв, платить, «музику замовляє») – видасться правомірною. Справді, логіка тут присутня – ми ж бо живемо у суспільстві й державі, де гроші незрідка пропагуються як головна цінність. Одначе дозволимо усе ж засумніватися, і запросити Вас, пане Голово, так само поставити просте запитання: а що, ми вже готові наплювати на нібито так щиро прокламовані європейські цінності? Бо коли законодавці (та ще й з нового покоління!) підтримують ідею ліквідацію самого інституту інтелектуальної власності, коли заперечується сам статус автора як власника інтелектуальної власності – про який «шлях у Європу» ми тоді говоримо? І про який, зрештою, парламент нашої (чи ж нашої?) держави?»
Голова Спілки закликав Володимира Гройсмана зробити усе необхідне, аби законопроект № 2447 від 20 березня 2015 року був негайно відкликаний і його «ідеологія» більше ніколи не визначала наміри законотворців. «Дуже хочеться сподіватися на те, що керівництво Верховної Ради стане на захист авторів інтелектуального продукту – інакше останній в Україні просто зникне», – написав він.
Сергій Васильєв