20 липня минає 25 літ по смерті Сергія Параджанова
20.07.2015
Сьогодні, 20 липня, минає 25 літ по смерті Сергія Параджанова Він одійшов у кращі світи у Єревані, посеред літа і любові до нього усіх, хто любить і цінує мистецтво кіно, мистецтво пластики, хто покликується на Талант, Красу, Доброту.
Подаємо вислови про Сергія Параджанова наших видатних кінорежисерів Кіри Муратової та Романа Балаяна.
Кіра Муратова: Коли мене питають: «Хто був для вас учителем?», я відповідаю так: «Напевно, багато осіб, але безумовно – Сергій Параджанов і Рустам Хамданов».
Починаючи з фільму «Пізнаючи білий світ» у моїй творчості відбувся перехід до декоративного філософствування з приводу навколишнього світу. Мене завжди цікавив мікросвіт людини і її середовище. Але прагнення до більш балетної, активної яскравості речей і всієї предметної атмосфери у мене виникло у зв’язку із сильним і плідним впливом на мене саме особистостей Параджанова і Хамдамова.
На початку 1980-х років Параджанов був мені особливо близький. Цей зв’язок існує і нині, він не в’яне. Тоді він подарував мені колаж, а потім, як часто із ним бувало, попросив повернути його. Зазвичай, ніхто не повертав, а я спеціально відправила Євгенія Голубенко у відрядження в Тбілісі. Ми саме працювали над фільмом «Зміна долі».
(За матеріалами «Киноглаз», «Искусство кино» і «Коммерсантъ»)
Роман Балаян: Для мене Сергій Параджанов – висота, яку слід було подолати. Уперше я побачив його, коли прийшов до нього у гості з однокурсником. Тоді він мені не сподобався, здався нахабним типом. Це було до того, як я подивився «Тіні забутих предків». Він мене цим фільмом «убив». Після того я прийшов до Параджанова і сказав: «Ви зняли геніальний кінопримітив!» Він навіть не одразу зрозумів, що я маю на увазі, образився. Я пояснив, що це рівень Марії Примаченко, Катерини Білокур. Йому сподобалось...
Параджанов був блискучим імпровізатором. Говориш «попільничка», «мандарин» – і він тут же народжує новелу. Мені на це знадобився би тиждень. Це й тиснуло на навколишніх – швидкість мислення. Параджанов був унікальним!
Параджанов вважав себе моїм батьком. Але після провалу мого фільму «Ефект Ромашкіна», який він часто згадував, я з ним посварився. Одного разу бачу: Параджанов іде студією. Він підійшов до мене, поцілував і прошепотів на вухо: «Якби я не знав, що через рік помру, я би з тобою не став миритися». Через рік його посадили.
(За матеріалами «Факты и комментарии» і
«Роман Балаян. Без иллюзий. 1989/2015»)
Власна інформація НСКУ