17 листопада – 80 літ від народження Юхима Левіна
18.11.2015
17 листопада виповнилося б 80 літ від дня народження кінознавця Юхима Самійловича Левіна (1935–1991).
Народився у Львові. Закінчив ВДІК (1964). Потому працював редактором на кіностудії імені О.Довженка, на Укртелефільмі. Викладав на кінофакультеті Інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого (1969–1978), теорію монтажу, кінодраматургію. 1971 року захистив дисертацію. Особлива симпатія у нього була до творчості Сергія Ейзенштейна – і як режисера, і як теоретика. З 1978-го і до самої смерті жив і працював у Москві – завідувачем відділу теорії кіно найавторитетнішого на той час журналу «Искусство кино». Автор ряду книг, зокрема «Художественный образ в киноискусстве» (Київ: Мистецтво, 1985).
Пішов з життя у 56 років – і дату смерти його не забуду ніколи: 25 листопада, день в день зі смертю Олександра Довженка. На любові до нього ми і зійшлися з Левіним – коли він уже працював у Москві. Я написав статтю «Творчість Довженка і народна культура», привіз її в Москву. Він поставився дуже серйозно, дав просто безцінні поради. Потому ми часто зустрічалися – і в Москві, і в Києві, куди він любив наїздити. Була в нього одна слабкість: любив своїх колишніх студентів, а вони сходилися його проводжати на поїзд, то був цілий тобі ритуал.
Рівно за рік до його смерті, 25 листопада 1990-го, ми були з ним на Довженковій могилі на Новодівичому цвинтарі. І прийшла спадкоємиця Солнцевої, з якої я намагався витиснути архів Довженка. Зухвала і грубезна бабища. Маленький Левін як посунув на неї, – так, що та заледве у могилу класика не впала...
А ще Сергій Параджанов. В кінці 1980-х Юхим Самійлович очолив Фонд Параджанова у Москві. Я запропонував зробити книжку про «Тіні забутих предків» – щоби не тільки про фільм... Він сприйняв цю ідею ентузіастично, заходився все це втілювати в життя. І зненацька пішов, здоров’я у нього було усе ж не блискуче. Досі болить ця втрата. Залишилось чимало листів, деякі по 10-15 сторінок машинописних! Треба видрукувати. Треба пам’ятати – чудесна людина, професіонал, що знав і потрактовував кіно як ніхто може.
Спасибі, Юхиме Самійловичу, за теплі дружні почуття, за увагу і професійне спілкування. Ще зустрінемося, дасть Бог. Тільки скоро не обіцяю.
Сергій Тримбач