27 листопада – 105 літ від народження Івана Корнієнка
28.11.2015
27 листопада 2015 року виповнилося 105 літ із дня народження Івана Сергійовича Корнієнка – українського кінознавця, першого доктора мистецтвознавства в Україні.
Іван Сергійович Корнієнко (1910–1975) – видатний український кінознавець, доктор мистецтвознавства (першим здобув це звання з питань проблематики українського кінематографу у 1964 році), професор, сценарист, заслужений працівник культури України, член Президії Спілки кінематографістів України, член Спілки театральних діячів України.
Народився 27 листопада 1910 року у селі Шестірня (тепер Широківський район Дніпропетровської області) в шахтарській родині.
У 1927–1931 роках був студентом Одеського музично-драматичного інституту імені Людвіга ван Бетховена.
В Одесі Іван Корнієнко познайомився із Олександром Довженком. Дружбу і творчу співпрацю вони разом пронесли крізь усе життя. Саме Олександр Довженко порадив Івану Корнієнку, тоді ще студенту, зосередити власні зусилля на ґрунтовному, досконалому вивченні кіномистецтва, писати про нові українські фільми. Їхні зустрічі на Одеські кіностудії допомогли йому обрати свій шлях у житті та кіномистецтві.
У 1932–1941 роках Іван Корнієнко був на редакторсько-сценарній роботі в «Українфільмі» (м. Харків) та в Управлінні кінопромисловістю України.
У 1941–1945 роки – учасник Другої світової війни.
У 1946–1949 роках Іван Корнієнко працював у Міністерстві кінематографії України й на Київській кіностудії художніх фільмів, у 1949–1958 роках був на керівній роботі в апараті ЦК Компартії України і відповідальним редактором журналів «Мистецтво» й «Новини кіноекрану».
Іван Корнієнко написав художній нарис «Народні таланти» і сценарій, за яким режисер Сергій Параджанов зняв фільм «Золоті руки» (1960). Був автором кіносценаріїв науково-популярних і документальних фільмів «Українське народне мистецтво» (1955), «Іван Кочерга», «Гнат Юра», «Іван Замичковський», «Поет екрана» та ін.
У 1968–1975 роках – ректор Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого.
Автор близько трьохсот наукових статей, монографій, рецензій, книжок «Кіно і молодь» (1933, у співавт.), «Арсенал» (1934), «Українське радянське кіномистецтво. І том. 1917–1929 роки» (1959), «Ігор Савченко» (1963, у співавт.), «Кіно і роки» (1964), «На орбітах кіномистецтва» (1965), «Півстоліття українського радянського кіно» (1970), «Мистецтво кіно» (1974), «Кино Советской Украины» (1975), «Олександр Довженко» (1978), «Чарівний промінь» (1981), «Про кіномистецтво» (1985), розділу «Художній фільм» у тритомній «Історії українського радянського кіно» (1986), численних публікацій у пресі.
Іван Корнієнко глибоко досліджував явища української кінематографії, писав також про театр, живопис і народну творчість. Вдало поєднав у собі талант науковця, історика та кінокритика з організаторськими здібностями.
Був членом Колегії Міністерства культури, одним із засновників та членом президії Спілки кінематографістів України, членом кількох вчених рад.
Помер 13 листопада 1975 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Власна інформація НСКУ