50-річчя «Тіней забутих предків» на Хмельниччині
08.12.2015
Голова НСКУ Сергій Тримбач – про вшанування фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», яке відбулося 4 грудня 2015 року в Хмельницькій обласній філармонії.
Рік «Тіней...» завершується. У Хмельницькому легендарний фільм пошанували за ініціативи Управління культури і туризму Хмельницької облдержадміністрації (начальник управління Ірина Трунова) та Хмельницької вірменської обласної громади (голова Сурен Авакян).
Гостями свята були актриса Лариса Кадочникова (приймали її з непідробним захопленням), кінорежисер Роман Балаян (коли, після короткого і, як завжди, самоіронічного спічу на вечорі він повертався зі сцени в зал, з усміхом запитав: «Це мені тільки вірмени аплодують?»; та ж ні – увесь зал), кінорежисер і генеральний директор Національної кіностудії імені О.Довженка Олесь Янчук та я, в чиїй особі запрошено власне Спілку кінематографістів (нас з Олесем приймали так само бурхливо і радісно).
Лариса Кадочникова на вулицях Хмельницького
Вечір в обласній філармонії було побудовано просто і класично. Філармонійний оркестр виконав «Гуцульський триптих» Мирослава Скорика (в основі – музика до «Тіней...»), а в перервах виступили гості.
Лариса Кадочникова говорила просто, емоційно й натхненно, запаливши своєю розповіддю зал.
Роман Балаян, якого представили як «всесвітньо відомого режисера», прокоментував зі сцени це так: «Та ні, це велике перебільшення. Я взагалі був би куди гіршим режисером, якби не зустрів Сергія Параджанова...»
Роман Балаян та Ірина Трунова
Мені лишалось представити коротку історію фільму і його значення в історії України. «Прем’єра «Тіней...» у 1965 році, коли Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл і Василь Стус заявили протест проти арештів українських інтелігентів, була по суті справи першим Майданом в новій історії України». Осібно відзначив роль гуцулів у творенні фільму, про це не раз говорив сам Параджанов.
Насамкінець Олесь Янчук промовляв про фільм в контексті історії кіностудії, яку він нині очолює...
Олесь Янчук і голова товариства «Просвіта» з Верховини Василь Нагірняк
А потім на сцену вийшли гуцули з Верховини (колишнє Жаб’є, де й знімалися «Тіні...») – ансамблево й осібно вони творили дива. Найгарячіше прийняли Миколу Шатрука, який колись співав для «Тіней...» Та всі були просто геніями цього вечора. Вони й не могли бути інакшими – за такої публіки, яка замало не кожний їхній виступ вітала шаленою овацією, стоячи...
Микола Шатрук (Верховина)
Цей вечір у нібито «провінційному» Хмельницькому був на порядок вище того, який відбувся на початку вересня в столичному кінотеатрі «Україна». Не в останню чергу тому, що участь у ньому взяли музики-гуцули (в Києві премудрі організатори їх не пустили на сцену).
Ми їхали з Хмельницького з піднесеним і щасливим настроєм – є Україна, її культура (а ми відвідали ще й музеї, театр) уповні європейського рівня. Узагалі я помітив – тільки од’їдеш від Києва на 20 кілометрів, і настрій зовсім інший. За всіх проблем і злигоднів.
На фото обкладинки – Сергій Параджанов на картині з виставки, що була розміщена у філармонії завдяки зусиллям Олени Оганесян.
Сергій Тримбач