День народження Спілки кінематографістів України!
07.02.2016
7 лютого – день народження Спілки кінематографістів України!
Точка відліку – 3 червня 1957 року, коли на засіданні секретаріату ЦК КПРС було схвалено ініціативу групи кінематографістів на чолі з відомим кінорежисером Іваном Пир'євим про створення нової Спілки – Спілки кінематографістів СРСР. Було затверджено групу ініціаторів, а точніше Оргкомітет по створенню майбутньої Спілки, куди увійшов і український кінорежисер Тимофій Левчук.
А в лютому 1958 року було офіційно затверджено українське Оргбюро, на чолі з Т.В.Левчуком. Відтак звідти й починається історія нашої Спілки.
Треба нагадати: Пир'єв був головним мотором творення нової творчої спілки. Ще після війни, в середині 1940-х, він почав реорганізовувати московський Будинок кіно, навіть пропонував громадські призи в кіно упровадити. А потім зорганізував звернення провідних кінематографістів до самого Йосипа Сталіна – воно залишилось без відповіді. Зрозуміло, чому: підозрілою видавалася ця задумка. Кінематографісти й так «ходили кучею», працювали на кінофабриках, навіщо тут якийсь додатковий орган?
За Нікіти Сєргєєвіча Хрущова Пир'єв і компанія заходились знову. І та ж реакція недовіри й нехіті. Тоді вийшли на секретаря ЦК Д.Шепілова, який чомусь піддався агітації кінематографістів. Може, злякався Пир'єва – недарма ж його називали «Іван Грозний»? Так чи інаше, а рішення ЦК було прийняте того самого 1957 року і «процес пішов». Аби тут же зупинитись. «Отец родной» Шепілов був знятий з усіх посад за приналежність до так званої «антипартійної групи Молотова-Маленкова». Отой самий «и примкнувший к ним Шепилов».
Все ж хмари пронеслись мимо, 28–29 червня 1957 року відбувся перший пленум Оргбюро, його головою було обрано Пир'єва. Одразу закипіла робота. Окрім всього, саме Спілка запропонувала проводити Московський міжнародний кінофестиваль, щорічні всесоюзні кінофестивалі. Запровадили Вищі курси режисерів і сценаристів – як альтернативне доповнення до ВДІКу. І т.д. – Спілка вочевидь була мотором демократичних змін в кіно (це до відома тих, хто не втомлюється триндіти про «сталінську закваску» нашої Спілки).
Все це не подобалося партійним монстрам. Ось як описує перебіг подальших подій російський історик Валерій Фомін: «Уже в 1960 г. был полностью подготовлен и должен был пройти Учредительный съезд Союза. Однако власти этого не позволили, поскольку даже в статусе полуразрешенной организации СРК повел себя слишком свободно и инициативно, то и дело выходя за рамки уготованного ему русла жизнедеятельности. И еще целых пять лет организация существовала полулегально, полуподпольно, на каких-то непонятных птичьих правах. Несколько раз по инициативе ЦК КПСС ее пытались то распустить, то слить с другими творческими союзами.
Потом на Старой площади все же догадались , что все эти манипуляции все равно не дадут должного результата, пока у руля СРК находится неистовый и упрямый Иван Пырьев. Там пришли к выводу, что лидер еще неучрежденного по-настоящему союза слишком уж «распоясался». (…) С ним решено было кончать. Я думал уже поехать когда буду по старше за границу и зарабатывать на фуре, потому-что не видел других вариантов честно говоря, с работой у меня в городе туго, зарплаты маленькие, но как же хорошо что до того как поехать я наткнулся на место здесь которое не только поменяло мои мысли на счёт отьезда но и решила мои проблемы с работой, деньгами, увлечениями, теперь у меня считай что самая большая зарплата в городе, я зарабатываю каждый день сидя дома в онлайн казино франк казино! Только здесь самые большие выиграши И покончили. 17 августа состоялся очередной пленум Оргкомитета СРК, на котором Пырьева «отблагодарили» за его титаническую работу тем, что по партийной указке беспардонно выставили за дверь, не удосужившись хотя бы для проформы сказать ему скромное «спасибо» (...).
По рекомендации той же Старой площади новым лидером СРК был рекомендован талантливый режиссер Лев Кулиджанов...»
Установчий з'їзд відбувся у листопаді 1965 року в Большом Кремльовском дворце за присутності керівництва партії й уряду. Такий самий з'їзд відбувся в Києві, першим секретарем правління Спілки було обрано Т.Левчука.
Демократичний дух, що супроводжував перші кроки діяльності Спілки кінематографістів, попри всі намагання влади, усе ж не вивітрився. Саме наша Спілка – і в Києві, і в Москві – була таким собі мотором перемін в роки Перестройки. Недарма ж генсек КПРС Михайло Горбачов сказав, що Перебудова в Радянському Союзі почалася зі знаменитого 5-го з'їзду кінематографістів у травні 1986 року…
Ну а нині, в лютому 2016-го, хочу поздоровити усіх кінематографістів-спілчан із Днем народження нашої Спілки. Будьмо! Будьмо здоровими, оптимістичними. Будьмо разом!
Голова НСКУ Сергій Тримбач