«Відходять вірші, наче поїзди...»
19.03.2016
Сьогодні, 19 березня, народилась Ліна Костенко.
Уночі Ліну Василівну привітав сніжок, що поналітав і попразникував землю. Й одразу обізвалась тиша словами Поета:
Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О покладіть гілки мені на плечі,
З мого життя пострушуйте сніги!
Уранці зійшло гіацинтове сонце і нагадало, що цього ж дня народився Максим Рильський. А учора помер Лесь Танюк. І так само забриніло у ранковому сонцекриллі:
Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану,
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить...
Спинилася і стоїть. А сонце все вище. А поезія – що з нею? Невже
Поезія згубила камертон.
Хтось диригує ліктями й коліном.
Задеренчав і тон, і обертон,
І перша скрипка пахне нафталіном [...]
Відходять вірші, наче поїзди.
Гримлять на рейках бутафорські строфи.
Але куди? Куди вони, куди?!
Поезія на грані катастрофи.
І чи зупиним, чи наздоженем?
Вагони йдуть, спасибі коліщаткам...
Але ж вони в майбутнє порожнем
Як ми у вічі глянемо нащадкам?!
А все ж, а все ж:
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти,
Держать небо на плечах. Тому і є висота.
Ліно Василівно, при Вас значно легше! З Днем народження!
Є висота із Вами. Є Небо. адмирал 888 казино бонус за регистрацию
Здоров’я і натхнення – на многії ще і премногії літа!
Сергій Тримбач, голова НСКУ