На день народження Юхима Березіна
11.11.2016
11 листопада у 1919-му народився Штепсель – Юхим Березін.
Сергій Тримбач
Був такий фільм – «Веселі зірки», в якому грали Тарапунька і Штепсель. Це точне визначення – увесь Радянський Союз сміявся з їхніх реприз і жартів, вони були справжніми зірками. Популярність артистів була просто шаленою.
Юхим Березін і Юрій Тимошенко (Тарапунькою його охрестив сам Олександр Довженко, який бачив у ньому втілення своєї мрії про комедійний жанр) разом училися в Театральному інституті в Києві.
Під час війни виступали в складі ансамблю на Південно-західному фронті. Березін виконував образ кухаря Галкіна, а Тимошенко банщика Мочалкіна. А власне Штепсель і Тарапунька з’явилися у 1946 році, дует проіснував 40 літ. Після смерті Тимошенка в 1986-му Березін деякий час виступав сам, однак великої популярності вже не мав. Пізніше виїхав на проживання до Ізраїлю, помер у Тель-Авіві 29 травня 2004 р.
Височенний і незворушно-меланхолійно-іронічний Тарапунька, з його полтавським темпоритмом і втіленням здорового глузду, а поруч маленький Штепсель, який говорить такою собі суконно-канцелярською російсько-совітською мовою, і демонструє на диво трафаретне мислення. Словом, це народно-стихійна одкрита душа проти душі канцелярської, застібнутої на всі гудзики.
Обидва любили кіно. Роберт Віккерс (писав тексти для дуету) якось розповідав мені, що Тимошенко й Березін добре знали раннє американське кіно, те, що називають американською комічною. Могли запросто зобразити-зіграти ті ексцентричні заокеанські короткометражки. Естрадно-цирковий заміс визначав і жанрово-стильові особливості їхніх вистав, а потому і фільмів. «Штепсель женить Тарапуньку» (1957), до прикладу, чи «Їхали ми, їхали» (1962) – на мій погляд це і сьогодні смішно, винахідливо, блискуче-артистично. Саме так – артистично. Такими вони і продовжують жити в нашій пам’яті – легкі, іскрометні, іронічні.
Один із їх ранніх фільмів називається «Тарапунька і Штепесель під хмарами» (1953). Десь вони там нині...
До речі, у цій короткій стрічці Тарапунька і Штепсель підіймаються на радіотрансляційну щоглу, звідки добре видно Київ. У поле зору сатириків потрапляють шикарні квартири письменників, бюрократи, товкучки, дніпровський пляж… От би хто зробив стилізацію, парафраз сьогодні. Нинішній Київ. І «шик» тодішніх письменницьких квартир на тлі сьогоднішніх, нуворишних...
Сергій Тримбач