Про «Живих» Сергія Буковського
06.12.2016
26 листопада 2016 року одразу на кількох телеканалах показали фільм «Живі» Сергія Буковського.
Сергій Тримбач
Ювелірна робота! Пишаюсь, що хоч якимось боком був причетним до неї.
Було відзнято 85 (якщо не помиляюсь) годин матеріалу. Спостерігаючи за Сергієм Буковським, зрозумів, чого з мене ніколи не вийшов би кінорежисер. Сидячи за монтажним столом, він просто вражав своєю пам’ятливістю – враження, що знав усе відзняте до дрібниць. Перебирались десятки варіантів монтажних стиків – і це при тому, що все було до дрібниць продумано.
Біля десяти варіантів картини, і всі вони у мене є. Зроблю спробу проаналізувати їх у своїй книзі «Поетичний реалізм в українському та світовому кіно».
А як знімали отих дідусів і бабусь! Їх дворища, хати, убрання... Перш ніж починати розмову щодо голодоморного року, розпитували про батьків, про те, як вели господарство і т.д. Усе це лишилось на плівці! Безцінний матеріал, який належить здати на збереження і використання (хоч би і в майбутніх фільмах та історико-етнологічних дослідженнях) до державного архіву.
Уперше я побачив роботу Сергія Буковського в 1987-му. Дивився один в порожньому залі «Укркінохроніки» фільм «Завтра свято». 20-хвилинна стрічка про робітниць птахофабрики, чиє життя нагадувало (і візуально, і посутньо) існування їх підшефних курей, що тіснились у клітках. Дивився крізь несподівані сльози – такою пронизливою була любов автора до отих жіночок, що це пробивало наскрізь.
Те саме і в «Живих». Городянин за походженням Сергій Буковський так любить от сих сільських бабусь (передусім їх, таких чутливих і пам’ятливих) і дідусів...
І звичайно, історія Гарета Джонса, виконана з дивовижною пластичною майстерністю (як і увесь фільм – оператор Володимир Кукоренчук, простий собі геній екранного малярства, як і ще два оператори, що працювали над фільмом – Роман Єленський і Павло Казанцев) і на диво багатою звуковою палітрою (звукорежисери, так само кудесники Ігор Барба і Георгій Стремовський). Назву також Олександра Сухова, з монтажем тут усе так само склалось, і другого режисера Світлану Залогу.
І як викладено історію... Чого вартий один лишень епізод, коли Гарет Джонс летить в одному літаку з новообраним німецьким канцлером Адольфом Гітлером і записує: «Якщо літак розіб’ється – історія піде по іншому руслу». Одначе ж літак приземлився і пішло усе так, як пішло.
Спасибі, Сергію Буковський, Вікторіє Бондар (дивовижна людина, диво-жінка, супер-профі) і всі, хто працював над фільмом. Той рік роботи поруч вас – один із кращих у моєму житті.
Ідуть від нас уже останні свідки страшного Голодомору. Сталінський режим повів страшну війну проти Українських селян, усіх українців – вона триває досі. Допоки будемо пам’ятати той час і тих, хто попри все, утримав пам’ять нації – нас не перемогти.
Сергій Тримбач