Кінооператору Юрію Гармашу – 70 літ!
22.02.2017
22 лютого 2017 року видатний кінооператор, заслужений діяч мистецтв України, голова Контрольно-ревізійної комісії Спілки Юрій Гармаш відзначає 70-ліття. І 45 років роботи в кіно.
Найщиріші вітання! Многії та премногії творчії літа!!!
Вірус любові до кіно Юрій Гармаш підхопив у юності – в його рідних місцях на Полтавщині італійський класик Джузеппе де Сантіс (разом з Дмитром Васильєвим) знімав фільм «Вони йшли на Схід». Юрій ходив дивитися за перебігом зйомок... Уже захоплювався фотографією. А власне досі захоплюється...
Потому був ВДІК, який закінчив 1971 року (майстерня Бориса Волчека). Операторську практику проходив на фільмі «Захар Беркут» Леоніда Осики. Дипломна робота – «Фініш» (режисер Геральд Бежанов).
З 1972 року – оператор Київської кіностудії ім. О. Довженка.
Один із перших фільмів – «Новосілля» (1973) режисера Василя Ілляшенка. Тодішні цензори віднайшли у стрічці «націоналістичну» кольорову гаму. З Василем Ілляшенком зняв ще «Серед літа». Через кілька літ Іван Миколайчук покликав його на свій режисерський дебют «Вавилон ХХ» – зі словами «Я бачив твої фільми з Ілляшенком, мені подобається!».
Складна пластична концепція (у співпраці з художником Анатолієм Мамонтовим) поєднала у собі традиції народного примітиву (або наїву), народного низового бароко і високої романтичної стилістики. Одна з вершин вітчизняного операторства.
З Іваном Миколайчуком було знято і його наступний фільм – «Така пізня, така тепла осінь», так само цікаво і супервиразно.
Юрій Гармаш на диво різноманітний оператор. В його послужному списку і пригодницька «Алмазна стежка» Володимира Хмельницького, і детективно-пригодницькі стрічки «Інспектор Лосєв» і «Петля» Олега Гойди, і витончений ліричний епос фільму «Десь гримить війна» Артура Войтецького, і чимала кількість серіалів...
А ще викладацька робота...
І, звичайно, Спілка кінематографістів, де Юрій Тимофійович уже тривалий час очолює Контрольно-ревізійну комісію.
Бійцівський, активний чоловічий характер. Може, й справді не обійшлося без домішок шведської крові, полишеної на полтавських обширах (про це пан Юрій говорив не раз – напівжартома, але і напівсерйозно).
То ж не дивно, що під час революційних подій на Майдані він був там, у вирі подій – і його фото залишили нам ті миттєвості у їхній надвиразній пластичній образності.
І нова сторінка творчості видатного кінооператора. На минулорічній «Коронації слова» спецприз здобув сценарій «Тисяча стовпів вітру» Юрія Гармаша. За розповідями Івана Миколайчука. Приятно смотреть на горячих азиатских лесбиянок в порно видео в HD качестве. Извращенная парочка узкоглазых нимфоманок потеряла самообладание и довела друг друга до предельного возбуждения. Вскоре после этого парочка принялась к изнеможению себя в страстном лесбийском сексе и испытала невероятный оргазм.
– Уявляєте, минуло 33 роки. Я весь цей час носив розповіді Івана в своїй пам’яті і якось відчув, що просто не можу їх не записати, – пригадує Юрій Гармаш. – Звісно, це історії Івана, які передані мною, з моїми фантазіями. Щось на кшталт картини Фелліні «Амаркорд». Іван у цьому фільмі повинен бути лише в одному кадрі, на початку, коли трирічним хлопчиком біжить по каштановій алеї до божевільні. А там віденські співаки, які потрапили до неї під час війни, виходили ранком до колючого дроту і співали арії з опер. Фільм складається з новел, які об’єднані одним селом, але події відбуваються в різні часи – від Австро-Угорської війни і до сьогодні. Місце дії – рідне село Івана, Чортория на Буковині. Там переплітається все – драма, комедія, трагедія, історичний нарис. За жанром я його називаю фільм-кентавр, хочу знайти форму, не схожу ні на що.
Юрій Гармаш хотів би виступити у звичній ролі оператора картини...
Фото Степана Клима
Сергій Тримбач