В Будинку кіно 30 січня 2018 року відбувся вечір пам’яті кінорежисера і перекладача Петра Марусика (1947 – 2008)
31.01.2018
В Будинку кіно 30 січня 2018 року відбувся вечір пам’яті кінорежисера і перекладача Петра Марусика (1947 – 2008).
Ведучою вечора була Лариса Брюховецька.
Було показані фрагменти ігрових фільмів Петра Марусика («Оддавали Катрю» та «Сіроманець») і фрагменти фільмів документальних «Гори мої високії», «Микола Вінграновський» та «Павло Чубинський»
Петру Марусику випало навчатися на кінофакультеті в 1970 – 1975 роках. Коли вступав 23-річним – це був час розквіту українського кіно, коли закінчував – воно, стараннями партійної влади, вже потрапило в затяжну кризу і невпинно русифікувалось. Сергій Параджанов був у в’язниці, режисери, які заявили про себе яскравими фільмами, змушені були відмовитись від знайденого стилю.
Практично 5 років Петро співпрацював з режисерами старшого віку – В. Денисенком, В. Довганем, В. Івановим, і практично освоював професію. Коли 1979 року зійшов з партійного олімпу сумної пам’яті Маланчук з його заборонами усього національного, настало деяке пом’якшення – заборонений сім років Іван Миколайчук знімає «Вавилон ХХ». Тоді ж отримали дозвіл на екранізацію новел Григора Тютюнника двоє дебютантів кіностудії ім. О. Довженка. У Петра Марусика був чудовий слух на справжню літературу і вибір першоджерела для фільму був блискучий, «Оддавали Катрю» - одне з вершин творчості письменника, біль за українське – за народні звичаї, які зневажаються «корінними донбасівцями»: «Язичники», «Навіщо ця комедія?» - так жених відгукається на обряд весілля. Односельці Катрині відразу йому дали оцінку: «Таке пхе тільки газети читає та в тілівізор дивицця». Весільної не співали: «Такий дутель – і князь?.. Ні!». Співали іншу.
Зі студії доносились тривожні чутки, що фільм заборонили. Справді, в непошані до пролетарського Донбасу побачили крамолу і хотіли, як водилося в радянські часи, з ялинки зробити телеграфний стовп. Петро не погодився нічого змінювати. Фільм заборонили. В каталозі кіностудії ім. Довженка він не згадується, але є в інтернеті.
Труднощі становлення в мистецтві кіно разом із Петром ділив його однокурсник, кінорежисер і поет Станіслав Чернілевський, який виступив на вечорі пам’яті.
Наступний ігровий фільм Петро Марусик зняв аж через 9 років. Це був «Сіроманець» Миколи Вінграновського. Твір, треба сказати, надзвичайно складний для втілення на екрані, адже головний герой тут – вовк на ім’я Сіроманець. Якщо ви прочитаєте роман Северин Наливайко цього автора, то переконаєтесь у особливій любові до живої природи, до тварин. murka
На фото:
Богдан Ступка, Петро Марусик, Федір Стригун
Під час зйомок «Сіроманця». В центрі – Петро Марусик і Микола Вінграновський
Авторка тексту - Лариса Брюховецька.