Дмитро Сухолиткий-Собчук: «Інтерсекція» між Євросоюзом і Середньовіччям
03.06.2015
1 червня у Міжнародному конкурсі короткометражних фільмів 55-го Краківського МКФ відбулася прем'єра українсько-румунської документальної стрічки Дмитра Сухолиткого-Собчука «Інтерсекція». Подаємо інтерв'ю із режисером про фільм.
Антон Філатов, UkrCinema
Чому фільм називається «Інтерсекція»?
Назва має дуальне значення. По-перше, це математична формула перетину різних площин. А по-друге, – перехрестя. У стрічці розповідається про громаду румунських циган, селище яких розташоване на перетині сільської та міжнародної доріг.
З одного боку – це територія Євросоюзу, а з іншого – люди там живуть, немов у середньовіччі. Вони займаються тим, що рубають дерева в лісі, а жінки ходять у той самий ліс по гриби. Тобто життєдіяльність у них досить примітивна.
Тобто це перехрестя доріг – немов модель світу…
Так, саме на ньому у місцевих відбуваються всі найважливіші події. На цьому перехресті проходять похорони, весілля, бійки, зустрічі… До того ж було цікаво поспостерігати за румунами, які не так вже й далеко відірвалися від нас за рівнем життя. Це село знаходиться у румунській Буковині. Спочатку я планував зробити у тих краях фільм про українців. Проте цікава історія саме про українців – не знайшлася.
Тому я почав спостерігати за життям румун, просто стоячи на цьому перехресті. І за кілька днів таких спостережень кристалізувалася ідея зробити споглядальну стрічку, події якої розгортаються від світанку – до заходу сонця.
Скільки було відзнято матеріалу під час роботи над «Інтерсекцією»?
Остаточний хронометраж – 20 хвилин. А назнімали ми близько 30 годин – це не так вже й багато. Зйомки тривали протягом трьох тижнів. Взагалі фільм створювався у рамках Aristotlesworkshop, за умовами якого стрічку треба зробити за місяць.
У твоїй фільмографії прослідковується ціла низка буковинських фільмів. «Красна Маланка», «Борода», «Інтерсекція» – усі ці картини розповідають про життя у цьому регіоні…
Я тут виріс. Із шести років я жив у Чернівцях. Це місця, які я відчуваю якимись фібрами.
Минулоріч ти зняв короткий метр «Гіпноз». Це був перший твій досвід створення відеопоезії?
Так. Це відбулося якось спонтанно. Організатори фестивалю «CYCLOP» запросили мене виступити куратором зйомок короткого відео в рамках «Відеопоетичної Лабораторії». Було кілька учасників, з якими ми добре спрацювалися. Фільмували ми візуальний ряд на вірш Грицька Чубая. На всю роботу нам відводилося всього три дні. Було цікаво взятися за цей проект – це було своєрідним випробуванням.
Останнім часом ти все більше віддаляєшся від ігрового кіна. Чи плануєш повернутися?
Це, власне, те, над чим я наразі працюю. Із лютого я перебуваю на стипендіальній програмі Гауде Полонія у Варшаві. Тут я розробляю свій повнометражний ігровий дебют. Куратор у мене – Кшиштоф Зануссі. Зараз я активно налагоджую контакт із румунськими та німецькими продюсерами. Проте сюжет у цій стрічці буде повністю українським, а події розгортатимуться у нашому сьогоденні.
На фото – Дмитро Сухолиткий-Собчук під час фестивального Q&A (фото –Tomasz Korczy?ski)
Антон Філатов, UkrCinema, 28 квітня 2014 року