Юрій Гармаш: «Українці не хочуть дивитись українське кіно»
18.06.2015
11 червня 2015 року Юрій Гармаш, оператор-постановник більше 30 українських художніх фільмів, голова Контрольно-ревізійної комісії НСКУ, розповів «Громадському радіо» про власне бачення ситуації в українському кінематографі. На його думку, проблеми українського кіно неможливо вирішити тільки за рахунок держави.
«Мене вражає, коли деякі кінематографісти заявляють про те, що така-то держава, таке-то керівництво не дають грошей і так далі. Але підійдемо до цього з іншої сторони. Розглянемо кіно спочатку як бізнес, тому що у всьому світі кінематограф – це бізнес. Якщо ми подивимось фільми, відзняті у 2013–2014 роках, я не буду називати конкретні фільми, щоб когось не образити... Приведу приклад одного фільму, який коштував приблизно 7 млн. гривень, з них 3,5 млн. гривень дала держава з бюджету, це гроші платників податків. Фільм повинен хоч у якійсь мірі окупатися фінансово. Але коли я підрахував, це статистичні дані, виявилося, що фільм, котрий коштував 7 млн. гривень, подивилося всього 350 глядачів України. Інші фільми – 3-8 тисяч глядачів», – заявив Юрій Гармаш.
Він підрахував, що кіно дивляться тільки 2 відсотки від загального числа жителів України.
«Є проста арифметика – в Україні 45 мільйонів жителів, приблизно, як і у Аргентині. Звичайно, 45 мільйонів не буде дивитися, але візьмемо 10 відсотків – 4,5 мільйони потенційних глядачів, ну хоча б мільйон подивився. Але коли дивиться 300 або 8 тисяч глядачів, то мабуть ми повинні задуматись: «А що ми знімаємо?», «Чому ці фільми не дивляться?», “Чому ці фільми в прокаті мають таке фіаско?”», – зазначив Юрій Гармаш.
Цього року він уперше був членом експертної комісії при Державному агентстві України з питань кіно з конкурсного відбору кінопроектів, що мали отримати державне фінансування. Юрій Гармаш зазначив, що перечитав дуже багато сценаріїв, поданих на конкурс. «Я вирішив для першого разу прочитати кілька «короткометражок». Мені дуже цікаво, а чим же живе молодь, які теми її цікавлять і як вона їх втілює у життя. Нажаль, я не говорю, що всі сценарії бездарні, є серед них і гарні сценарії, але в основному це сценарії, що надзвичайно далекі від життя, від сьогодення і так далі. Моя думка така, що художник не може бути десь далеко, жити у своєму світі та абсолютно бути не пов’язаним із проблемами держави і проблемами часу», – заявив Юрій Гармаш.
За його словами, він не бачить громадянської позиції у сценаріях молодих і не молодих сценаристів і кінохудожників. На його думку, це дуже сумна картина у кіноіндустрії, але кіно треба продовжувати знімати.
Прикладом до наслідування для України може бути аргентинський досвід, зазначив Юрій Гармаш. «У мене друзі живуть і знімають кіно у Аргентині. Вони надіслали мені статистичні дані по кінопрокату Аргентини, і ці дані вражають. Ми ж не будемо вважати, що Аргентина якась країна третього світу, це теж сучасна держава. У них телебачення конкурує з кінематографом на сьогоднішній день, мабуть нам треба розуміти і вивчати їх досвід», – підкреслив він.
«Наприклад, із українських фільмів, котрі отримали так мало глядацького інтересу, «Поводир» при бюджеті у 16 млн. гривень все-таки зібрав 14 млн. гривень. І, звичайно, серйозна реклама була. Доволі непогані були збори у «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» Михайла Іллєнка. Тому я думаю треба відбирати, що знімати. Можливо, менше фільмів зняти, але такі, щоб дійсно дійшли до глядача. І при тому серйозно займатися їх промоцією для глядача», – заявив Юрій Гармаш.
За його словами, на сьогодні в Україні зроблено гарний експеримент – створено кінотеатр українського фільму «Ліра», який повністю присвячений демонструванню українських фільмів. Можливо, це якось вплине на рейтинги українського кінематографу.
«Громадське радіо», 11 червня 2015 року