f y
Національна спілка кінематографістів України

Інтерв’ю

Тарас Химич про стрічку «Жива» і неймовірну історію жінки

17.05.2016

Львівський режисер Тарас Химич про стрічку «Жива», своє перше ігрове кіно.

Юліана Василина, «День»

Тарас Химич переконаний, що сьогодні на екранах людям потрібно показувати більше позитиву. Саме тому для фільму «Жива» обрав історію людини, яка хоча і покалічена, але жартує, сміється і допомагає тим, хто має все. Над стрічкою режисер та його колеги працювали у вільний час — у липні 2013 року  пройшов перший знімальний день. У стрічці глядачі побачать краєвиди Карпат і стіни тюрми на Лонцького у Львові. Сьогодні фільм майже готовий, вже проходить процес озвучення.

Тарас розказав, що з 87-річною Анною Попович познайомився 2012 року, коли збирав для своїх документальних фільмів свідчення людей причетних до УПА. Жінка була зв’язковою і виконувала різні завдання підпільників під час Другої світової війни.

— Ми почали роботу з того, що відвідали цю жінку, і вона розповіла різні історії з того часу, — пригадує Тарас Химич. — Я відчував, що вік нас не розділяє. Ми стали друзями. Пані Анна була каліка і самотня жінка, але з почуттям гумору. Ми разом почали подорожувати у часі. Фільм «Жива» — це історія карпатської дівчини, яка володіє надприродними здібностями — бачить віщі сни та майбутнє. Вона опиняється у вирі війни, партизанського оточення, радянської влади. У той час, коли українські повстанці відчайдушно намагалися чинити опір. Її надприродні сили змінювали долі людей. Наша головна героїня — жінка, яка відчувала Бога!

Протягом двох років наша знімальна група їздила в село у Карпатах аби зібрати всі деталі з життя пані Анни. Сценарій та акторів також узгоджували з нею: «Головну героїню грає Ольга Комановська, актриса Івано-Франківського театру. Ми її по очах вибрали, коли кастинг проводили. Очі сказали нам все! Потім відвезли до Анни, і вона затвердила всіх акторів, а Олю взяла за руку. Вони довго посиділи, поплакали разом. Також у фільмі одну із головних ролей — Довбуша та історію непростого кохання грає Ростислав Держипільський (актор, режисер і художній керівник Івано-Франківського театру). У картині знімалися й учасники АТО. Всі разом вони на екрані покажуть історію дівчини, яка потрапляє в середовище хлопців-повстанців. Йти в ліс її змусив прихід червоноармійців, які знущалися з українок. Деякі деталі справжнього життя Анни режисер вирішив не відтворювати. Наприклад, той період, коли дівчині довелося народжувати дитину в лісі, яка згодом померла. В цей час загинув і коханий Анни...

Анна Попович померла минулого року... Вона встигла побачити документальний фільм про себе і дати режисерові настанови на майбутнє. «Вона сказала нам: «Ви робите документальне кіно. Я розумію вас, але коли будете робити художнє, то пам’ятайте, що все, що я вам розказую, ви маєте робити по-своєму, ви маєте інформацію відібрати, зробити так, щоб людям було цікаво». Кінець історії ми зробили саме так, як вона хотіла. Пані Анна частково була автором сценарію, бо це її власне життя».

Саундтрек для стрічки «Жива» написав Олександр Положинський. На думку режисера, фільми, які побудовані на історії конкретної людини, яка жила в інший час і переживала подібні до сьогодення події, є популярними серед глядачів. Таким чином вдається поглянути на історію і сучасність в іншому ракурсі.

Прем’єру стрічки «Жива» запланували на осінь. (Попередньо дистирб’ютор UFD анонсував вихід фільму у прокат у серпні, але вочевидь його перенесли через можливу участь стрічки у Київському МКФ «Молодість» як першого ігрового фільму Тараса Химича. — НСКУ).

Юліана Василина, «День», 13 травня 2016 року, №81—82