Сергій Тримбач прокоментував листа кінематографістів Президентові України Петру Порошенку
03.04.2016
Кінорежисер, секретар Правління НСКУ Дмитро Томашпольський ініціював листа кінематографістів Президентові України Петру Порошенку.
Звернення було зумовлено реакцією на статтю Лариси Брюховецької «Пітчинг, піар. Суєта», опубліковану у «Дзеркалі тижня», в якій було критиковано вітчизняну продюсерську систему, роботу Державного агентства України з питань кіно та чинну практику конкурсного відбору кінопроектів для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів, а також заявленою директором-президентом телеканалу ICTV Олександром Богуцьким пропозицією відродити державне замовлення.
У листі, ініційованому Дмитром Томашпольським, висловлено підтримку голові Держкіно Пилипу Іллєнку та його політиці реформування кіногалузі, в основі якої проведення відкритих конкурсів (пітчингів) кінопроектів.
«Ми вважаємо відповідальною таку політику держави, яка підтримує розвиток українського національного кінематографа. Ми переконані, що цей рух, якщо він набуде належної системності, зокрема, й через зміцнення відповідної законодавчої бази, дозволить створити в Україні правдиво європейську систему виробництва і розповсюдження фільмів, зробить процес реформування кіногалузі незворотнім», – йдеться у зверненні, яке підписали понад 160 кінематографістів.
Голова НСКУ Сергій Тримбач прокоментував ініціативу:
«Цитую проект листа Президенту: «Реакційно налаштовані навколокінематографічні діячі розпочали кампанію в ЗМІ». Одверто кажучи, не думаю, що одна стаття Лариси Брюховецької тягне на «кампанію». Але припустимо, що так і є. То у відповідь треба у тих же ЗМІ подати і поширити свою точку зору. Натомість громада, за ініціативи Дмитра Томашпольського, пише «челобитную» високому начальству: «Барин, помоги и рассуди». То чи одна Брюховецька у нас архаїчних поглядів?
Моя відповідь на пропозицію Дмитра Томашпольського полягала в тому, щоб:
1) подати, акцентовано, свою (від себе!) точку зору у пресі, передусім в «Дзеркалі тижня»,
2) збиратися не для того, аби «заклеймити» когось, а щоби виробити чітке концептуальне (стратегія і тактика) уявлення про подальший розвиток кіногалузі.
Бо йдеться не тільки про збереження Держкіно (воно мусить бути неодмінно), а й про те, щоби розвивалася уся інфраструктура... Скажімо, якщо кінопрокат буде у такому ж стані, що й нині – то хоч 500 фільмів робіть, до глядача вони не добіжать.
А лист Президенту за місяць-півтора спустять у Держкіно і вам відповість його голова. Така нині схема відповідей на листи. «Сильний» буде ефект...
Скликати народ, аби «дати відсіч ворожим силам» (доволі примарним, треба сказати) значно простіше, аніж перти плуга. Давайте усе ж скликати народ не для «відсічі» (відсіч, повторюю, треба давати індивідуально, і на тому ж майданчику, де з’явилась дражлива для вас точка зору), а для вироблення концепції, а слідом і конструкції...»
Власна інформація НСКУ